ГЕС Макагуа

ГЕС Макагуа
8°18′14″ пн. ш. 62°40′05″ зх. д.
Країна	Венесуела
Стан	діюча
Річка	Кароні
Каскад	каскад на Кароні
Початок будівництва	1956 (зал 1), 1988 (зал 2—3)
В експлуатації з	1961
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1961 (зал 1), 1996 (зал 2—3)
Основні характеристики
Установлена потужність	3152  МВт
Середнє річне виробництво	13 200  млн кВт·год
Тип ГЕС	пригреблева
Розрахований напір	46 (зал 1), 46 (зал 2), 23 (зал 3)  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс (зали 1 та 2), Каплан (зал 3)
Кількість та марка турбін	6 IMPSA (зал 1), 12 Hitachi (зал 2), 2 Hitachi (зал 3)
Кількість та марка гідрогенераторів	6 (зал 1), 12 Hitachi по 250 МВА (зал 2), 2 Hitachi по 102 МВА (зал 3)
Потужність гідроагрегатів	6 × 64 (зал 1), 12 × 216 (зал 2), 2 × 88 (зал 3)  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна гравітаційна/кам'яно-накидна із бетонним облицюванням
Висота греблі	72  м
Довжина греблі	486 + 660 +322/2806  м
ЛЕП	400 + 115
Власник	CVG Electrification del Caroni CA (Edelca)
ГЕС Макагуа
Мапа
ГЕС Макагуа у Вікісховищі

ГЕС Макагуа — гідроелектростанція у Венесуелі. Знаходячись після ГЕС Каруачі, становить нижній ступінь каскаду на річці Кароні, правій притоці однієї з найбільших річок світу Ориноко.

На початку 1960-х років на Кароні запрацював перший машинний зал майбутнього комплексу Макагуа. Його розташували у правобережній частині долини річки під бетонною гравітаційною греблею висотою 26 метрів та довжиною 486 метрів. Крім того, для захоплення води знадобились земляні дамби загальною протяжністю близько 2 км. Через облаштований у греблі водозабір та шість напірних водоводів зі спадаючим діаметром від 7,5 до 6,5 метра ресурс подавався на шість турбін типу Френсіс потужністю по 64 МВт, які використовували напір у 46 метрів.

У другій половині 1990-х станцію Макагуа перетворили на потужний гідрокомплекс. Для цього долину річки перекрили кількома спорудами — бетонною гравітаційною висотою від фундаменту 72 метри та довжиною 660 метрів, а також трьома кам'яно-накидними з бетонним облицюванням загальною довжиною 2806 метрів при максимальній висоті до 20 метрів та ширині по гребеню 8 метрів. Між двома насипними ділянками також розташовується ще одна бетонна споруда — водопропускна секція із дванадцятьма шлюзами довжиною 322 метри. Разом вони утримують водосховище з площею поверхні 47,4 км² та об'ємом 363 млн м³ (корисний об'єм 40 млн м³), у якому припустиме коливання рівня в операційному режимі між позначками 52 та 53,7 метра НРМ (під час повені до 54,5 метра НРМ). Під головною бетонною секцією греблі розташували машинний зал, до якого ресурс подається через водоводи з діаметром 9,6 метра. Вони живлять дванадцять турбін другої черги типу Френсіс потужністю по 216 МВт, які використовують напір у 46 метрів. Крім того, одночасно з другою ввели в експлуатацію так звану третю чергу, котра має дві турбіни типу Каплан потужністю по 88 МВт, котрі розраховані на напір у 23 метри.

За рік гідрокомплекс забезпечує виробництво 13,2 млрд кВт·год електроенергії.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 400 кВ та 115 кВ.