ГЕС Нангбето
| ГЕС Нангбето | |
|---|---|
| 7°25′24″ пн. ш. 1°26′07″ сх. д. / 7.42344444447217811° пн. ш. 1.4353333333610778° сх. д.Координати: 7°25′24″ пн. ш. 1°26′07″ сх. д. / 7.42344444447217811° пн. ш. 1.4353333333610778° сх. д. | |
| Країна |  Того |
| Стан | діюча |
| Річка | Мона |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1987 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 65 МВт |
| Середнє річне виробництво | 150 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Розрахований напір | 31 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Каплан |
| Кількість та марка турбін | 2 VA Tech Escher Wyss |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 2 × 32,8 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна |
| Висота греблі | 52 м |
| Довжина греблі | 443 м |
| ЛЕП | 161 |
  ГЕС Нангбето | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Нангбето (фр. Nangbeto) — гідроелектростанція у Того, станом на середину 2010-х років найпотужніша електростанція країни.
Для роботи ГЕС Нангбето створили водосховище на річці Моно, яка тече у меридіональному напрямку, потрапляючи до Того з Беніну та знову повертаючись до останньої країни перед впадінням в Lagune de Grand-Popo, відділену косою від Гвінейської затоки (можливо відзначити, що гідрокомплекс споруджувався спільно Беніном і Того[1]). Річку перекрили земляною греблею висотою 52 метри, довжиною 443 метри та товщиною по основі 157 метрів. Вона утримує витягнуте по долині Моно водосховище з площею поверхні 180 км2 та об'ємом 1710 млн м3.
Споруджений біля греблі машинний зал обладнано двома турбінами типу Каплан потужністю по 32,8 МВт, які при напорі у 31 метр забезпечують виробництво 150 млн кВт·год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 161 кВ[2].
- ↑ Energy and power - Togo - located, annual. www.nationsencyclopedia.com (англ.). Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
- ↑ Nangbeto Hydroelectric Power Plant Togo - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 10 вересня 2017.