ГЕС Оссуа/Комб д'Авріє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Оссуа/Комб д'Авріє
45°12′52″ пн. ш. 6°42′43″ сх. д. / 45.214666666694775° пн. ш. 6.7120555555833779° сх. д. / 45.214666666694775; 6.7120555555833779Координати: 45°12′52″ пн. ш. 6°42′43″ сх. д. / 45.214666666694775° пн. ш. 6.7120555555833779° сх. д. / 45.214666666694775; 6.7120555555833779
КраїнаФранція Франція
АдмінодиницяАвріє
Стандіюча
РічкаSaint Benoit, Saint Pierre, Povaret, Saint-Bernard
Початок будівництва1947
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів19521976
Основні характеристики
Установлена потужність78 (Aussois), 120 (Combe d'Avrieux)  МВт
Тип ГЕСдериваційна
Розрахований напір850  м
Характеристики обладнання
Тип турбінПелтон
Кількість та марка турбін3 (Aussois), 1 (Combe d'Avrieux)
Витрата через турбіни29  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів3 (Aussois), 1 (Combe d'Avrieux)
Потужність гідроагрегатів3х26 (Aussois), 1х120 (Combe d'Avrieux)  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна гравітаційно-контрфорсна (Plan d'Amont), аркова + гравітаційна (Plan d'Aval)
Висота греблі50 (Plan d'Amont), 50 (Plan d'Aval)  м
Довжина греблі345 (Plan d'Amont), 305 (Plan d'Aval)  м
ВласникElectricité de France
ГЕС Оссуа/Комб д'Авріє. Карта розташування: Франція
ГЕС Оссуа/Комб д'Авріє
ГЕС Оссуа/Комб д'Авріє
Мапа
Мапа

ГЕС Оссуа/Комб д'Авріє (фр. Aussois/Combe d'Avrieux) — гідроелектростанція на південному сході Франції.

Накопичення ресурсу для роботи станції відбувається у двох водосховищах, створених на річці Saint Benoit (права притока Арку, який через Ізер та Рону належить до басейну Середземного моря), що дренує південний схил Грайських Альп. Верхнє сховище об'ємом 8 млн м3 утримується бетонною гравітаційно-контрфорсною греблею Plan d'Amont заввишки 50 метрів, завдовжки 345 метрів та завтовшки від 3 до 40 метрів, на спорудження якої пішло 115 тис. м3 матеріалу.[1] Нижнє сховище Plan d'Aval площею поверхні 0,215 км2 та об'ємом 3,94 млн м3 створене комбінацією аркової та гравітаційної гребель (біля лівого та правого берегу відповідно) заввишки до 50 метрів, загальною завдовжки 305 метрів, завтовшки від 4 до 25 (для аркової — до 14) метрів, на які витратили 80 тис. м3 матеріалу.[2] Для використання перепаду висот між Plan d'Amont та Plan d'Aval (2080 та 1950 метрів НРМ) працює мала ГЕС Plan d'Amont.

Окрім природного стоку, до Plan d'Aval надходить додатковий ресурс з інших правих приток Арку. Для цього прокладено два водозбірні тунелі — зі сходу (сім водозаборів у сточищі річки Saint Pierre) та заходу (два водозабори на річках Povaret та Saint-Bernard).

Крім того, за допомогою насосної станції Bois d'Aussois потужністю 6 МВт можливе закачування до Plan d'Aval води, накопиченої за південним водорозділом долини Арку у сховищі Lac-du-Mont-Cenis, розташованому на річці La Cenise (через Дора-Ріпарія та По належить до басейну Адріатичного моря). Втім, основним завданням Lac-du-Mont-Cenis є постачання ресурсу для потужних ГЕС Віллароден та ГЕС Венаус.

Із Plan d'Aval вода подається до розташованих внизу в долині Арку турбін гідроелектростанції, при цьому створюється напір у 850 метрів. Введена в експлуатацію у 1952 році, ГЕС Оссуа була обладнана трьома турбінами типу Пелтон потужністю по 26 МВт. 1976 року спорудили другу чергу — ГЕС Комб д'Авріє, яка працює за тією ж схемою і з тим же напором та складається з однієї турбіни типу Пелтон потужністю 120 МВт.[3][4]

Варто також відзначити, що від водосховища Plan d'Aval живиться незвичний гідроенергетичний об'єкт – аеродинамічна труба Модан у дослідному центрі ONERA.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Barrage de Plan d'Amont (Aussois, 1956) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  2. Barrage de Plan d'Aval (Aussois, 1950) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  3. Hydrelect - Les Alpes - La Maurienne. www.hydrelect.info. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  4. Aussois + Combe d'Avrieux Hydroelectric Power Station France - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 7 серпня 2017.