ГЕС Рузізі ІІ
| ГЕС Рузізі ІІ | |
|---|---|
| 2°38′00″ пд. ш. 28°54′10″ сх. д. / 2.6334444444444° пд. ш. 28.902666666667° сх. д. | |
| Країна |  Руанда |
| Стан | діюча |
| Річка | Рузізі |
| Каскад | каскад на Рузізі |
| Початок будівництва | 1984 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1989 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 43,8 МВт |
| Середнє річне виробництво | 140 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 28,5 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 Neyrpic |
| Витрата через турбіни | 57,5 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 3х13,3 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна |
| Висота греблі | 12 м |
| Довжина греблі | 40 м |
  ГЕС Рузізі ІІ | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Рузізі ІІ — гідроелектростанція на кордоні Руанди та Демократичної Республіки Конго. Знаходячись після ГЕС Рузізі І, становить нижній ступінь у каскаді на річці Рузізі (дренує озеро Ківу та впадає в озеро Танганьїка). Можливо також відзначити, що у другій половині 2010-х нижче від неї планують розпочати будівництво ГЕС Рузізі ІІІ, а потім між Рузізі ІІ та ІІІ можуть звести ГЕС Рузізі ІV.
У межах проекту річку перекрили бетонною греблею висотою 12 метрів та довжиною 40 метрів. Від неї через правобережний масив прокладено дериваційний тунель довжиною 0,5 км та діаметром 6 метрів, який після балансуючої камери діаметром 18 метрів переходить у напірний водовід діаметром 5,2 метра.
Розташований на березі річки машинний зал обладнали трьома турбінами типу Френсіс потужністю по 13,3 МВт, які при напорі у 28,5 метра повинні виробляти 140 млн кВт-год електроенергії на рік. Вода повертається в річку по відвідному каналу довжиною 0,2 км та шириною 32 метри.[1][2]
Продукція ГЕС розподіляється між Руандою, ДРК та Бурунді.
- ↑ Ruzizi2 Dam - Salini Impregilo. www.salini-impregilo.com (англ.). Процитовано 3 лютого 2018.
- ↑ Ruzizi II Hydroelectric Power Plant Democratic Republic of the Congo - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 3 лютого 2018.