ГЕС Санта-Барбара
| ГЕС Санта-Барбара | |
|---|---|
| 19°10′26″ пн. ш. 100°17′21″ зх. д. / 19.173888888889° пн. ш. 100.28916666667° зх. д. | |
| Країна |  Мексика |
| Адмінодиниця | Мехіко[1] |
| Стан | частково законсервована |
| Річка | Тілосток |
| Каскад | каскад на Тілосток |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1950 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 67,5 (проектна) МВт |
| Середнє річне виробництво | 329 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 105 м |
| Характеристики обладнання | |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 3х22,5 МВт |
| Оператор | Федеральна комісія з електроенергетикиd |
  ГЕС Санта-Барбара | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Санта-Барбара— гідроелектростанція у мексиканському штаті Мехіко. Знаходячись між ГЕС Ікстапантонго (вище по течії) та ГЕС Тінгамбато, входить до складу каскаду на річці Тілосток, лівій притоці Кутцамали, яка в свою чергу є правою притокою Бальсас (впадає до Тихого океану на межі штатів Герреро та Мічоакан).
Відпрацьована на станції Ікстапантоного вода потрапляла у створене на Тілосток однойменне невелике водосховище з об’ємом 2 млн м3. Звідси поповнений із річки ресурс спрямовувався через прокладений під лівобережним масивом дериваційний тунель з діаметром 3,4 метра, який включає дві ділянки довжиною 2,2 та 1,8 км, розділені сифоном довжиною 0,6 км. На завершальному етапі траси після вирівнювальної камери тунель переходив у три напірні водоводи довжиною по 0,3 км.
Введена в експлуатацію в 1950 році, станція мала три турбіни потужністю по 22,5 МВт, які при напорі у 105 метрів забезпечували виробництво 329 (за іншими даними – 201) млн кВт-год електроенергії на рік.
В 1970-х роках через зростання населення мексиканської столиці вирішили розпочати подачу туди води зі сточища Кутцамали, для чого задіяли споруджені раніше у верхній частині сточища Тілостлок великі резервуари Валле-де-Браво та Вілла -Вікторія. Чотири верхні станції каскаду (по Ікстапантонго включно) вивели з експлуатації, а потужність двох нижніх суттєво обмежили. Так, на ГЕС Санта-Барбара продовжили роботу лише два гідроагрегати.[2][3][4][5][6]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Grantham, Michael; Majorana, Carmelo; Salomoni, Valentina (10 червня 2009). Concrete Solutions (англ.). CRC Press. ISBN 9780203864005.
- ↑ Instituto Nacional de Ecología. www2.inecc.gob.mx. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
- ↑ INEGI (1 січня 1992). El sector eléctrico en México 1992 (ісп.). INEGI.
- ↑ CENTRALES HIDROELECTRICAS. ses2 (es-ES) . 3 березня 2012. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 17 травня 2019.
- ↑ EL AGUA QUE MUEVE A MÉXICO (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2019.