ГЕС Скіботн
| ГЕС Скіботн | |
|---|---|
 | |
| 69°18′55″ пн. ш. 20°21′29″ сх. д. / 69.31533000002778522° пн. ш. 20.35819000002777912° сх. д.Координати: 69°18′55″ пн. ш. 20°21′29″ сх. д. / 69.31533000002778522° пн. ш. 20.35819000002777912° сх. д. | |
| Країна |  Норвегія |
| Адмінодиниця | Storfjord kommune – Omasvuona suohkan – Omasvuonon kuntad[1][2] |
| Стан | діюча |
| Річка | ресурс зі сточища Skibotnvassdraget |
| В експлуатації з | 1980[1] |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1979 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 70 МВт |
| Середнє річне виробництво | 341 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 440 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 1 |
| Витрата через турбіни | 18,5 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 1 |
| Потужність гідроагрегатів | 1х72 МВт |
| Власник | Troms Kraft Produksjon AS |
| Оператор | Troms Kraft Produksjon ASd[2] |
  ГЕС Скіботн | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Скіботн – гідроелектростанція на півночі Норвегії за 65 км на південний схід від Тромсе. Використовує ресурс зі сточища річки Skibotnvassdraget, яка впадає в Стурфіорд (Storfjorden, південне завершення фіорду Лінген).
У межах проєкту на річці Riep'pejåkka (ліва притока Skibotnvassdraget) створили водосховище Rihpojavri, котре має площу поверхні 5,8 км² та корисний об’єм 145,6 млн м³, що забезпечується коливанням між позначками 445 та 486 м НРМ (у тому числі на 24 м за рахунок здреновування нижче природного рівня).[3] За допомогою тунелів загальною довжиною біля 7 км сюди подається додатковий ресурс із:
- створеного на Skibotnvassdraget сховища Gálggojávri, котре має площу поверхні 3,5 км2 та припустиме коливання рівня між 502,5 та 503 метра НРМ;
- водозабору на Did'nujåkka, правій притоці Skibotnvassdraget.
Із Rihpojavri по лівобережжю Skibotnvassdraget прокладений головний дериваційний тунель довжиною біля 15 км, сполучений з водозаборами на її притоках Lávkajohka, Norddalselva (і правих допливах останньої Lukkajåkka та bekk fra Davimus Viessugas) і Kvitlielva. Після першого з водозаборів до траси також надходить ресурс, відпрацьований малою ГЕС Lavkajohka (8,7 МВт), котра живиться за рахунок деривації із верхів’я Signaldalelva (так само впадає до Storfjorden).
Основне обладнання станції становить одна турбіна типу Френсіс потужністю 72 МВт, яка використовує напір у 440 м та забезпечує виробництво 341 млн кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода транспортується до Skibotnvassdraget по відвідному тунелю довжиною біля 1,5 км.[4][5]
- ↑ а б SKIBOTN KRAFTVERK — Troms Kraft.
- ↑ а б NVE's database of hydroelectric power plants — Norwegian Water Resources and Energy Directorate.
- ↑ Sterkt modifiserte vannforekomster Vedlegg 1, kapittel 4.3 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2016.
- ↑ Vannkraftverk - NVE. www.nve.no. Архів оригіналу за 1 лютого 2022. Процитовано 23 липня 2019.
- ↑ Anders Korvald og I Torodd Jensen (red.) OPPRUSTING OG UTVIDELSE AV VANNKRAFTVERK (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2020.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |