ГЕС Слой

ГЕС Слой
Машинний зал та водоводи ГЕС
56°15′04″ пн. ш. 4°42′41″ зх. д.
Країна	Велика Британія
Адмінодиниця	Аргайл-і-Б'ют
Стан	діюча
Річка	Лох-Слой, деривація зі сточища Falloch, Fyne та Лох-Лонг
Каскад	Sloy-Awe Hydro-Electric Power Schemed
Початок будівництва	1945
В експлуатації з	1950
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1950
Основні характеристики
Установлена потужність	152  МВт
Середнє річне виробництво	130  млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	277  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	4
Витрата через турбіни	62  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	4
Потужність гідроагрегатів	3х40+ 1х32,5  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна гравітаційно-контрфорсна
Висота греблі	56  м
Довжина греблі	357  м
ЛЕП	132
Власник	Scottish and Southern Energy Group
Оператор	SSE Renewablesd
ГЕС Слой
Мапа
ГЕС Слой у Вікісховищі

ГЕС Слой — гідроелектростанція в Шотландії, розташована у південно-західній частині Грампіанських гір, на північ від естуарію річки Клайд.

Станція використовує перепад висот між витягнутим з півночі на південь найбільшим за площею озером Шотландії Лох-Ломонд (через річку Левен має стік у зазначений естуарій біля Дамбартону) та розташованим західніше в гірському масиві озером Лох-Слой. На річці Inveruglas Water, яка забезпечує природний стік із Лох-Слой та впадає справа у Лох-Ломонд, звели бетонну гравітаційно-контрфорсну греблю висотою 56 метрів та довжиною 357 метри, що підняла рівень озера на 47 метрів та збільшила його довжину вдвічі, утримуючи при цьому до 34 млн м³ води.

Окрім природного притоку, водосховище поповнюється за рахунок деривації через тунелі (на окремих ділянках — канали) з оточуючих гірських масивів, зокрема:

- з північного заходу та півночі через два тунелі, котрі транспортують воду з ряду правих приток Лох-Ломонд та річки Falloch, яка впадає в нього з північного напрямку;

- з півдня через тунель, що збирає ресурс кількох правих приток Лох-Лонг — напряму з'єднаного з естуарієм Клайд озера, долина якого витягнута західніше від гідрологічної системи Лох-Ломонд — Левен;

- з заходу через тунель та канал, які транспортують ресурс від водозаборів на лівих притоках гідрологічної системи річки Fyne та озера Loch Fyne, витягнутої у меридіональному напрямку ще західніше від озер Лох-Слой та Лох-Лонг (подібно до останнього, озеро Loch Fyne напряму з'єднане з естуарієм Клайду).

Від сховища Лох-Слой до машинного залу на березі Лох-Ломонд прокладено дериваційний тунель довжиною 3 км та діаметром від 4 до 4,7 метра. Будівництво цієї споруди під гірським масивом Ben Vorlich потребувало виїмки 180 тис. м³ скельного матеріалу. При максимальному рівні Лох-Слой вона забезпечує напір у 277 метрів. Після верхнього балансуючого резервуару, який складається з вертикальної шахти висотою 83 метри та камери розмірами 27,4х11,6х8,5 метрів, тунель розгалужується на два діаметром по 3 метри, які невдовзі переходять у чотири водоводи діаметром по 2,1 метра та довжиною біля 0,5 км.

Машинний зал первісно оснастили чотирма турбінами типу Френсіс потужністю по 32,5 МВт. Після завершення у 1999 році реконструкції вартістю 113 млн фунтів стерлінгів, яка включала заміну трьох турбін на нові по 40 МВт, загальна потужність станції зросла до 152 МВт, що робить її найпотужнішою ГЕС у Великій Британії (без урахування гідроакумулюючих станцій). Станція здатна виробляти 130 млн кВт-год електроенергії на рік.

На початку 2010-х років з'явився проект доповнення станції функцією гідроакумуляції шляхом встановлення двох насосів потужністю по 30 МВт.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 132 кВ.