ГЕС Стенкуллафорс
ГЕС Стенкуллафорс | |
---|---|
64°20′43″ пн. ш. 17°00′46″ сх. д. / 64.3453° пн. ш. 17.0128° сх. д. | |
Країна | Швеція |
Адмінодиниця | Вільгельміна |
Стан | діюча |
Річка | Онгерманельвен |
Каскад | каскад на Онгерманельвен |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1983 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 57 МВт |
Середнє річне виробництво | 230 млн кВт·год |
Тип ГЕС | руслово-греблева |
Розрахований напір | 24 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Каплан |
Витрата через турбіни | 285 м³/с |
Основні споруди | |
Тип греблі | земляною з ядром із моренного ґрунту |
Висота греблі | 28 м |
Власник | Vattenfall |
Мапа | |
ГЕС Стенкуллафорс – гідроелектростанція у центральній частині Швеції. Розташована між ГЕС Вольгшефорс (вище по течії) та ГЕС Оселе, входить до складу каскаду на річці Онгерманельвен (у верхній течії Aselealven), яка впадає в Ботнічну затоку Балтійського моря за півтори сотні кілометрів на південний захід від Умео.
Для роботи станції річку перекрили земляною греблею з водонепроникним ядром із моренного ґрунту[1] висотою 28 метрів. В 2004-2006 роках в межах програми по підвищенню безпеки на річці Онгерманельвен можливості споруди з пропуску надлишкової води під час повені суттєво посилили, знизивши порог водоскида на 4 метри.[2]
Інтегрований у греблю машинний зал обладнали турбінами типу Каплан виробництва NOHAB та KMW загальною потужністю 57 МВт, яка при напорі у 24 метри забезпечують виробництво 230 млн кВт-год електроенергії на рік.[3][4][5]
- ↑ Working Group on Internal Erosion in Embankment Dams (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2018.
- ↑ Leaching of the scaling resisitence of concrete (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 березня 2018.
- ↑ Våra kraftverk: Stenkullafors - Vattenfall. powerplants.vattenfall.com. Архів оригіналу за 18 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
- ↑ Bilaga till "Sammanställning av uppskattade anläggningskostnader för fiskvägar samt vattenföringsdata för storskaliga vattenkraftverk Sverige" daterad 2014-02-10, i vilken utförligare metodikbeskrivning redovisas (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2018.
- ↑ Kaplan turbines. Lugaressi&Massa (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 квітня 2016.