ГЕС Тісмана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Тісмана
45°02′39″ пн. ш. 22°56′51″ сх. д. / 45.04440000002777822° пн. ш. 22.94750000002778023° сх. д. / 45.04440000002777822; 22.94750000002778023Координати: 45°02′39″ пн. ш. 22°56′51″ сх. д. / 45.04440000002777822° пн. ш. 22.94750000002778023° сх. д. / 45.04440000002777822; 22.94750000002778023
КраїнаРумунія Румунія
Стандіюча
РічкаМотру, Бистриця, деривація з Черни
Каскадгідровузол Черна — Мотру — Тісмана
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1983
Основні характеристики
Установлена потужність106  МВт
Середнє річне виробництво262  млн кВт·год
Тип ГЕСдериваційна
Розрахований напір263  м
Характеристики обладнання
Тип турбінФренсіс
Кількість та марка турбін2
Витрата через турбіни56  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів2
Потужність гідроагрегатів2х53  МВт
Основні споруди
Тип гребліземляна із глиняним ядром (резервуар Valea Mare), аркова бетонна (резервуар Клокотіс)
Висота греблі48 (резервуар Valea Mare)  м
Довжина греблі370 (резервуар Valea Mare)  м
ВласникHidroelectrica S.A.
ГЕС Тісмана. Карта розташування: Румунія
ГЕС Тісмана
ГЕС Тісмана
Мапа
Мапа

ГЕС Тісмана — гідроелектростанція на південному заході Румунії, у повіті Горж (історичний регіон Олтенія). Входить до складу гідровузла разом зі станціями Мотру та Клокотіс.

Машинний зал станції Тісмана знаходиться в басейні однойменної річки, яка впадає у ліву притоку Дунаю Жіу. Проте ресурс для роботи цієї дерваційної ГЕС постачається із сусідніх гірських долин:

- тунелем довжиною 8,6 км та діаметром 3,6 метра, що бере початок із водосховища Valea Mare у долині річки Мотру (інша притока Жіу), яке збирає як сток самої річки, так і відпрацьовану на дериваційній ГЕС Мотру воду. На своєму шляху він через спеціальну шахту також отримує воду із струмка Pocruia у верхів'ях Тісмани;

- тунелем довжиною 11,4 км та діаметром 3 метри, що бере початок із водосховища Клокотіс у долині річки Бистриця Горжійська (ліва притока Тісмани), яке збирає відпрацьовану на ГЕС Клокотіс воду, подану із розташованого вище по долині тієї ж річки водосховища Vaja. На своєму шляху він через спеціальні шахти також отримує воду з притоки Бистриці Bistritioara, верхньої Тісмани, а також приток останньої Cloclovina і Tismanita.

Сховище Valea Mare із площею поверхні 0,37 км2 та об'ємом 4,8 млн м3 утворене за допомогою земляної греблі із глиняним ядром висотою 48 метрів і довжиною 370 метрів. Сховище Клокотіс створене за допомогою аркової бетонної греблі.

Від місця зустрічі дериваційних тунелів до ГЕС веде напірний тунель довжиною 206 метрів та діаметром 3,5 метра, всього ж ця схема створює напір у 263 метри. Підземний машинний зал обладнаний двома турбінами типу Френсіс потужністю по 53 МВт, які забезпечують середньорічне виробництво на рівні 262 млн кВт-год. Відпрацьована вода по тунелю довжиною 5,8 км подається у водосховище Тісмана, призначене для забезпечення роботи малої ГЕС Тісмана Нижня потужністю 6 МВт.

ГЕС Тісмана ввели в експлуатацію у 1983-му на основі завершеної у тому ж році греблі Valea Mare, тоді як споруди на Бистриці почали використовувати із 1987-го.[1][2][3][4][5][6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hidroconstructia. www.hidroconstructia.com. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 24 травня 2017.
  2. Barajul MOTRU. www.baraje.ro. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 24 травня 2017.
  3. Popescu, Mihail; Arsenie, Dumitru; Vlase, Paul (1 січня 2003). Applied Hydraulic Transients: For Hydropower Plants and Pumping Stations (англ.). CRC Press. ISBN 9789058093950. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 24 травня 2017.
  4. The influence of the hydrotechnical works on the natural system of water flow in the Tismana river basin (1966-2011) (PDF Download Available). ResearchGate (англ.). Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 24 травня 2017.
  5. Tismana (Motru) Hydroelectric Power Station Romania - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 24 травня 2017.
  6. Hidroelectrica. www.hidroelectrica.ro. Архів оригіналу за 22 листопада 2012. Процитовано 24 травня 2017.