ГЕС Урю
| ГЕС Урю | |
|---|---|
 | |
| 44°18′02″ пн. ш. 142°10′55″ сх. д. / 44.300620000027777223° пн. ш. 142.18218000002775625° сх. д.Координати: 44°18′02″ пн. ш. 142°10′55″ сх. д. / 44.300620000027777223° пн. ш. 142.18218000002775625° сх. д. | |
| Країна |  Японія |
| Адмінодиниця | Префектура Хоккайдо |
| Стан | діюча |
| Річка | Урю |
| Початок будівництва | 1939 |
| В експлуатації з | 1943 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1943 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 51 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 140 м |
| Характеристики обладнання | |
| Витрата через турбіни | 44,2 м³/с |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонні гравітаційні (Урю І, Урю ІІ) |
| Висота греблі | 46 (Урю І), 36 (Урю ІІ) м |
| Довжина греблі | 216 (Урю І), 230 (Урю ІІ) м |
| Власник | Hokkaido Electric Power |
| Оператор | Hokkaido Electric Power Companyd |
  ГЕС Урю | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Урю у Вікісховищі | |
ГЕС Урю (雨竜発電所) – гідроелектростанція в Японії на острові Хоккайдо. Використовує ресурс із річки Урю, правої притоки Ісікарі, яка впадає до Японського моря у місті Саппоро (центральна частина західного узбережжя острова).
В межах проекту Урю перекрили бетонною гравітаційною греблею Урю І висотою 46 метрів та довжиною 216 метрів, яка потребувала 188 тис м3 матеріалу. Вона утримує водосховище Шонай з площею поверхні 23,7 км2 та об’ємом 244,7 млн м3, з яких 172,1 млн м3 відносяться до корисного об’єму.[1]
Крім того, на правій притоці Урю річці Уцунайгава звели бетонну гравітаційну греблю Урю ІІ висотою 36 метрів та довжиною 230 метрів, яка потребувала 93 тис м3 матеріалу. Вона утримує водосховище Уцунай з площею поверхні 1,8 км2 та об’ємом 21,6 млн м3 (корисний об’єм 11,4 млн м3).[2] Звідси для скиду води до сховища Шонай прокладена траса довжиною біля 1 км, в тому числі тунель довжиною 0,55 км.
Із водосховища Шонай прокладено головний дериваційний тунель довжиною 6,7 км, який перетинає водорозділ зі сточищем річки Teshio, котра впадає до Японського моря на північно-західному узбережжі острова. На завершальному етапі ресурс через три напірні водоводи довжиною біля 0,3 км кожен потрапляє до машинного залу, встановлене у якому обладнання має потужність у 51 МВт та розраховане на використання напору у 140 метрів.
Відпрацьована вода відводиться до Teshio за допомогою тунелю довжиною 1,2 км та каналу довжиною 0,2 км.[3][4][5]
- ↑ 雨竜第一ダム［北海道］ - ダム便覧. damnet.or.jp. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ 雨竜第二ダム［北海道］ - ダム便覧. damnet.or.jp. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ 雨竜発電所の解説シート | 土木学会 選奨土木遺産. committees.jsce.or.jp. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Shumarinai power station (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2019.
- ↑ 日本の地域遺産, 事典. 雨竜発電所(うりゅうはつでんしょ)とは. コトバンク (яп.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |