ГЕС Hinds Lake
ГЕС Hinds Lake | |
---|---|
49°04′58″ пн. ш. 57°12′04″ зх. д. / 49.08281944° пн. ш. 57.20119722° зх. д. | |
Країна | Канада |
Адмінодиниця | Ньюфаундленд і Лабрадор |
Стан | діюча |
Річка | Hinds Lake |
Каскад | каскад у сточищі Хамбер |
В експлуатації з | 1980 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1980 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 75 МВт |
Середнє річне виробництво | 340 млн кВт·год |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 214 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 1 |
Витрата через турбіни | 40 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 1 |
Потужність гідроагрегатів | 1х75 МВт |
Основні споруди | |
Висота греблі | 24 м |
Власник | Newfoundland and Labrador Hydro |
Мапа | |
ГЕС Hinds Lake — гідроелектростанція на канадському острові Ньюфаундленд. Знаходячись перед ГЕС Дір-Лейк, становить верхній ступінь каскаду у сточищі річки Хамбер, яка впадає до затоки Святого Лаврентія на західному узбережжі острова.
Забір води для роботи станції організували з озера Hinds Lake, яке через Hinds Brook дренується до озера Гранд-Лейк (в свою чергу через Junction Brook має стік ліворуч до Хамбер). Для цього на витоку Hinds Brook звели греблю висотою 24 метри, що створює підпір у водоймі з площею поверхні 52,5 км2, перетворюючи її на водосховище об'ємом 275 млн м3. Від греблі по правобережжю прямує підвідний канал завдовжки 6 км, який переходить у напірний водоводів довжиною біля 1,4 км. Останній спускається по схилу плато Buchan до машинного залу, розташованого неподалік західного берегу озера Гранд-Лейк.
Основне обладнання станції складається з однієї турбіни типу Френсіс потужністю 75 МВт, яка використовує чистий напір у 214 метри та забезпечує виробництво 340 млн кВт-год електроенергії на рік.[1][2]
- ↑ Hinds Lake Hydroelectric Generating Station. Newfoundland & Labrador Hydro (англ.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Hinds Lake Hydroelectric Generating Station Canada - GEO. globalenergyobservatory.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 5 лютого 2019.