ГЕС John H. Kerr
| ГЕС John H. Kerr | |
|---|---|
 | |
| 36°35′53″ пн. ш. 78°17′55″ зх. д. / 36.5981° пн. ш. 78.2986° зх. д. | |
| Країна |  США |
| Адмінодиниця | Мекленбург[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Roanoke |
| Каскад | каскад на Roanoke |
| Початок будівництва | 1947 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1953 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 268 МВт |
| Середнє річне виробництво | 427 (до модернізації у 2010-х) млн кВт·год |
| Тип ГЕС | пригреблева |
| Розрахований напір | 27 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 7 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 7 |
| Потужність гідроагрегатів | 6х46 + 1х12 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна |
| Висота греблі | 44 м |
| Довжина греблі | 849 м |
| ЛЕП | 115 |
| Власник | U.S. Army Corps of Engineers |
  ГЕС John H. Kerr | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС John H. Kerr у Вікісховищі | |
ГЕС John H. Kerr — гідроелектростанція у штаті Вірджинія (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Leesville (44 МВт) (вище по течії) та ГЕС Гастон, входить до складу каскаду на річці Roanoke, яка дренує східний схил Аппалачів та впадає до затоки Batchelor Bay (частина лагуни Албемарл, котра відокремлена від Атлантичного океану Зовнішніми мілинами).
У межах проекту річку перекрили бетонною греблею висотою 44 метри та довжиною 849 метрів, яка потребувала 477 тис. м3 матеріалу. Крім того, для утримання водосховища звели земляні дамби загальною довжиною 5,9 км, на які пішло 917 тис. м3 породи. В результаті з'явився резервуар, витягнутий по долині Roanoke на 63 км, з площею поверхні 200 км2 та об'ємом 3,4 млрд м3, з якого 1,58 млрд м3 зарезервовано для протиповеневих заходів, а 1,27 млрд м3 можуть використовуватись для виробництва електроенергії.[2][3][4] Можливо також відзначити, що знадобилась окрема земляна дамба висотою 28 метрів та довжиною 640 метрів, яка разом з насосною станцією потужністю 3,9 МВт захищала від затоплення вольфрамову копальню Tungsten Queen, котра на момент будівництва гідрокомплексу розглядалась як критично важлива для забезпечення обороноздатності країни.
Пригреблевий машинний зал обладнали сімома турбінами типу Френсіс — шістьома потужністю по 32 МВт та однією з показником 12 МВт. Використовуючи напір у 27 метрів, вони забезпечували виробництво 427 млн кВт-год електроенергії на рік. На початку 2010-х більш потужні гідроагрегати за допомогою австрійської компанії Andritz модернізували до показника у 46 МВт, а загальна номінальна потужність станції зросла до 268 МВт.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 115 кВ.[5][6][7][8][9]
- ↑ National Inventory of Dams — 1975.
- ↑ John H. Kerr Dam and Reservoir: Ingredient in a Recipe for Disaster by Debra G. Hood (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2019.
- ↑ Dam database (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019.
- ↑ Nonproject Use of Project Lands and Water for the City of Virginia Beach Water Supply Project, Gaston and Roanoke Rapids Project, Brunswick County: Environmental Impact Statement (англ.). 1995. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Drudge, Drema (20 січня 2014). Hydroelectric wonder: the John H. Kerr Dam. The Municipal (амер.). Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Wilmington District > Locations > District Lakes and Dams > John H. Kerr > Hydropower. www.saw.usace.army.mil. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ John H. Kerr Dam and Reservoir, VA and NC Island Creek Dam & Pumping Station (O&M) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2019.
- ↑ ANDRITZ HYDRO in Canada. www.andritz.com. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
- ↑ Project Profiles: Snapshots of North American Rehabilitation. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.