ГЕС Litjfossen
| ГЕС Litjfossen | |
|---|---|
 | |
| 62°39′53″ пн. ш. 10°08′47″ сх. д. / 62.66482° пн. ш. 10.14634° сх. д. | |
| Країна |  Норвегія |
| Адмінодиниця | Тюнсетd[1][2]  |
| Стан | діюча |
| Річка | Оркла, Інна |
| Каскад | гідровузол у сточищі Оркли |
| В експлуатації з | 1982[1][2] |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1982 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 75 МВт |
| Середнє річне виробництво | 167 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 285 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 1 |
| Витрата через турбіни | 30 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 1 |
| Потужність гідроагрегатів | 1х75 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам’яно-накидна із моренним ядром (Innerdalsvatnet) |
| Висота греблі | 60 (Innerdalsvatnet) м |
| Власник | Kraftverkene i Orkla (KVO) |
| Оператор | Kraftverkene i Orklad[1] |
  ГЕС Litjfossen | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Litjfossen – гідроелектростанція у центральній частині Норвегії за вісім десятків кілометрів на південь від Тронгейму. Знаходячись перед ГЕС Brattset, становить верхній ступінь гідровузла у сточищі річки Оркла, яка впадає до Оркдалс-фіорду – однієї із заток на південному узбережжі Тронгейм-фіорду.
Центральним елементом водозбірної системи станції є водосховище Innerdalsvatnet, створене на лівій притоці Оркли річці Інна за допомогою кам’яно-накидної греблі із моренним ядром висотою 60 метрів. Вона утримує резервуар з площею поверхні 6,7 км2, припустимим коливанням рівня між позначками 778 та 813 метрів НРМ та об’ємом 153 млн м3. Окрім власного стоку сюди надходить ресурс за допомогою:
- тунелю довжиною 3,8 км з перетином 20 м2, котрий прямує від водозабору у верхній течії Оркли;
- тунелю довжиною 3,5 км з перетином 8 м2, до якого під’єднано три водозабори – на Naeringaa (ліва притока Інни, що має устя нижче за греблю сховища Innerdalsvatnet) та впадаючих до неї праворуч струмках Kviknebekken та Storbekken.
Із Innerdalsvatnet у північно-східному напрямку прокладено головний дериваційний тунель довжиною 7 км, який на своєму шляху отримує додатковий ресурс із водозабору на Gardaa (невеликій лівій притоці Оркли). У підсумку ресурс подається до підземного машинного залу, розташованого на лівому березі Оркли та обладнаного однією турбіною типу Френсіс потужністю 75 МВт. Вона використовує напір у 285 метрів та забезпечує виробництво 167 млн кВт-год електроенергії на рік.[3][4][5]
- ↑ а б в NVE's database of hydroelectric power plants — Norwegian Water Resources and Energy Directorate.
- ↑ а б Litjfossen — Statkraft.
- ↑ Geocaching. Geocaching - The Official Global GPS Cache Hunt Site. www.geocaching.com (англ.). Процитовано 26 травня 2019.
- ↑ Gry Berg og Per Einar Faugli (red.) FoU-PROSJEKTER I ORKLA Oppsummerende prosjektmøte (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2020.
- ↑ Vannkraftverk - NVE. www.nve.no. Процитовано 26 травня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)