ГЕС Moyopampa
| ГЕС Moyopampa | |
|---|---|
| 11°55′40″ пд. ш. 76°41′21″ зх. д. / 11.9278136° пд. ш. 76.6891918° зх. д. | |
| Країна |  Перу |
| Адмінодиниця | Ліма[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Santa Eulalia, деривація через станції верхнього ступеню |
| Каскад | гідровузол у сточищі Рімак |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1951—1955 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 69,2 МВт |
| Середнє річне виробництво | 468 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 460 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 Kriens Bell |
| Витрата через турбіни | 3х5,95 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 Brown Boveri по 30 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 1х21,3 + 1х22 + 1х24,6 МВт |
| Власник | ENEL |
  ГЕС Moyopampa | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Moyopampa — гідроелектростанція в Перу. Знаходячись між ГЕС Callahuanca (вище по течії) та ГЕС Хуампані (30 МВт), входить до складу гідровузла у сточищі річки Рімак (дренує західний схил Анд та впадає до Тихого океану в столиці країни Лімі).
Відпрацьована на станції Callahuanca вода потрапляє у річку Santa Eulalia (права притока Рімак), на якій одразу споруджена невелика водозабірна гребля Барбабланка. Від неї ресурс спрямовується у розташований на правому березі басейн для видалення осаду, з якого починається дериваційний тунель довжиною 12,5 км. По завершенні він переходить у три напірні водоводи довжиною по 0,8 км, які завершуються у спорудженому на правому березі Рімак (після впадіння Santa Eulalia) машинному залі.
Основне обладнання станції становлять три турбіни типу Пелтон потужністю 21,3 МВт, 22 МВт та 24 МВт (загальна потужність станції номінується як 69,2 МВт). При напорі у 460 метрів гідроагрегати виробляють 468 млн кВт·год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода по відвідному каналу довжиною 0,15 км відводиться до річки Рімак[2].