Габріель Куцко-Штадльмаєр
| Габріель Куцко-Штадльмаєр | |
|---|---|
| нім. Gabriele Kucsko-Stadlmayer | |
 | |
 | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 18 травня 2022[1] |
| Президент | Сіофра О'Лірі |
| |
| На посаді з | 1 листопада 2015 |
| Попередник | Елізабет Штайнер[en] |
| Народилася | 19 грудня 1955 (69 років) Відень, Австрія |
| Відома як | суддя, викладачка університету, юристка  |
| Місце роботи | Віденський університет і Ґрацький університет |
| Громадянство |  Австрія |
| Alma mater | Віденський університет |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Габріель Штадльмаєр, у шлюбі Куцко-Штадльмаєр (нім. Gabriele Kucsko-Stadlmayer, нар. 19 грудня 1955 у Відні) — австрійська юристка, суддя Європейського суду з прав людини.
Габріель Штадльмаєр народилася в родині високопоставленого державного службовця і юриста, однією з двох дочок. Її дитинство пройшло в центрі Відня, у районі Іннере-Штадт. Також їздила по обміну до Південної Франції. Цікавилася математикою, мистецтвом, літературою, музикою та мовами.[2]
В 1973 році, після закінчення школи, почала вивчати право у Віденському університеті, паралельно вивчала французьку мову в перекладацькому інституті. В 1977 році закінчила університет зі ступенем доктора і одразу після цього почала працювати там же асистенкою.[1] У 1985 році в цьому ж університеті здобула постдокторський ступінь з конституційного права.[3]
У 1993-2011 роках була асоційованою професоркою конституційного та адміністративного права у Віденському університеті. У 2000 році вона була запрошеною професоркою в Ґрацькому університеті. Паралельно із професорською роботою займала посади заступниці голови, голота та прессекретарки Сенату університету. В 2013-2015 роках також була прессекретаркою спілки сенатів австрійських університетів.[1]
Починаючи із 1 січня 2016 року Габріель Куцко-Штадльмаєр є членкинею і заступницею голови Австрійської наукової ради[de].[4]
У 2005-2009 роках вона була членкинею виборчої комісії Європейського трибуналу цивільної служби[en], а в 2006-2013 роках була головою Арбітражного комітету Віденського університету.[5] В квітня 2015 року Парламентська асамблея Ради Європи обрала її суддею Європейського суду з прав людини від Австрії, на заміну Елізабет Штайнер.[6] 18 травня 2022 року її обрали Президенткою секції ЄСПЛ.[1]
В 1995 році її призначили заступницею члена Конституційного суду Австрії за пропозицією Соціал-демократичної партії Австрії, і вона залишалась на посаді до її обрання до ЄСПЛ у 2015 році. В 2008-2012 роках вона була заступницею голови Консультативної ради з прав людини при Федеральному міністерстві внутрішніх справ Австрії, а в 2012-2013 роках була заступницею голови Консультативної ради при Омбудсмені. Також, з 2006 до 2015 року була членом Венеціанської комісії.
Будучи суддею ЄСПЛ, Куцко-Штадльмаєр брала участь в чотирьох справах, у яких Міжнародна комісія юристів була третьою стороною.[7] Це могло створити конфлікт інтересів, оскільки з 2000 року вона є членкинею Австрійської комісії юристів, місцевого відділу Міжнародної комісії юристів.[8]
У 1982 році Габріель Штадльмаєр одружилась із Гвідо Куцко, юристом в галузі товарних знаків. В 1984 році народила дочку, а в 1987 році сина. Живе з родиною у Відні, а також має дачу в Райхенау-ан-дер-Ракс в Нижній Австрії. Із 2015 року, через отримання посади у ЄСПЛ, живе у Страсбурзі.
- ↑ а б в г Composition of the Court [Склад суду]. Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 20 березня 2023. (англ.)(фр.)
- ↑ Karin Pollack: Porträt des Monats: Recht gelungen. Gabriele Kucsko-Stadlmayer. (нім.)
- ↑ Univ.-Prof. Dr. Gabriele Kucsko-Stadlmayer. medienportal.univie.ac.at (нім.). Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Gabriele Kucsko-Stadlmayer in den Wissenschaftsrat bestellt. - Austria Presse Agentur (нім.)
- ↑ Univ.-Prof. Dr. Gabriele Kucsko-Stadlmayer (PDF). www.wissenschaftsrat.ac.at. Архів (PDF) оригіналу за 20 березня 2023. Процитовано 10 грудня 2020. (нім.)
- ↑ Kucsko-Stadlmayer zum EGMR-Mitglied gewählt (нім.). der Standard. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ NGOs and the judges of the ECHR, 2009 - 2019, ECLJ. Процитовано 22 лютого 2023. (англ.)
- ↑ European Court of Human Rights elects a new Section President. 4 квітня 2022. Процитовано 22 лютого 2023. (англ.)