Перейти до вмісту

Габріель д'Естре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Габрієль д'Естре)
Габріель д'Естре
фр. Gabrielle d'Estrées
Народилася1573[3]
Château de la Bourdaisièred, Турень, Французьке королівство або Cœuvresd, Пікардія, Французьке королівство
Померла10 квітня 1599(1599-04-10)[1][2]
Париж, Французьке королівство
·еклампсія
ПохованняМобюїссонd
Країна Французьке королівство
Знання мовфранцузька[4]
ТитулDuke of Beaufortd і маркіз
БатькоAntoine d'Estréesd[5]
МатиFrançoise Babou de La Bourdaisièred
Брати, сестриFrançois Annibal d'Estréesd[5], Julienne-Hippolyte d’Estréesd і Angélique d'Estréesd
ДітиСезар де Вандом, Катерина де Бурбон[d], Олександр де Вандомd і stillborn son d'Estréesd[1]
Волоссябіляве волосся
Очіблакитні
Габріель д'Естре з сестрою, Лувр,Париж

Габріель д'Естре (фр. Gabrielle d'Estrées, duchesse de Beaufort et Verneuil, marquise de Monceaux (фр. вимова: [ɡabʁiɛl dɛstʁe]; 1573(1573)[6][7], Монлуї-сюр-Луар — 10 квітня 1599, Париж) — перша герцогиня де Бофор і де Верней, маркіза де Монсо, офіційна фаворитка короля Генріха IV Великого.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в 1573 (за іншою версією в 1571 або 1570) році шостою з вісьмох дітей начальника артилерії Антуана д'Естре і його дружини, Франсуази Бабу де Лабурдезьер.

За твердженнями деяких сучасників, у віці 16 років за шість тисяч екю була продана матір'ю королю Генріху III.

Королю дівчина нібито не сподобалася (вона нагадувала Генріху його нелюбу дружину Луїзу), і ходили чутки, що надалі Габріель досить довго переходила з рук у руки: належала італійському фінансисту Себастіану Замету, рік жила з кардиналом де Гізом, потім послідовно належала герцогові де Лонгвилю і Роже де Бельгарда, а також кільком дворянам з околиць замку Кевр, поки в 1590 з нею не познайомився король Генріх IV[8]. Версія, згідно з якою, саме Бельгард представив Габріель королю, і той її у нього забрав, є найпопулярнішою[9], бо про це кілька разів згадує Тальман де Рео у своєму збірнику анекдотів.

Генріх зробив її своєю коханкою і для виду в лютому 1591 року обвінчав з Ніколя д'Амерваль де Ліанкуром (шлюб був розірваний у 1594 році). Красива і дотепна Габріель справляла великий вплив на короля, завдяки своїй фаворитці Генріх прийняв католицизм і хотів навіть розлучитися з Маргаритою Валуа і звести Габріель на престол.

Зведена в герцогині де Бофор і маркізи де Монсо, Габріель була скромною і не використовувала свій вплив на короля на зло, а тому здобула загальну прихильнісь двору. В червні 1594 року, через три місяці після проголошення Генріха королем Франції, д'Естре народила сина, якого на честь Гая Юлія Цезаря назвали Сезаром. 1595 року король узаконив хлопчика, а в 1598 подарував йому титул герцога Вандомського.

26 березня 1596 року в Руані Габріель народила дочку Катерину-Генрієту, яка своєю чергою була названа на честь рідної тітки, батькової сестри Катерини де Бурбон, яка була близькою подругою Габріель. Ще одного королівського бастарда, сина Олександра фаворитка народила в 1598. Тепер Габріель д'Естре могла повноправно стати дружиною Генріха і королевою Франції, все було готове до весілля, але на Страсному тижні 1599 року, Габріель на четвертому місяці вагітності була отруєна фруктами, надісланими їй від імені її нареченого Генріха IV, і 10 квітня померла. При дворі подейкували, що фаворитку отруїли представники тих придворних кіл, які були зацікавлені в укладанні шлюбу короля з представницею сімейства Медічі. Габріель була похована в абатстві Нотр-Дам-ла-Рояль де Мобюїссон в Іль-де-Франсі.

17 грудня 1600 року в Руані король одружився з тосканською принцесою Марією Медічі, яка згодом народила шістьох законних дітей, зокрема й майбутнього короля Франції Людовіка XIII Справедливого.

Приписувані Габріель «Mémoires» (П., 1829; нове вид., 1852) — ймовірно, підробка.

Родина

[ред. | ред. код]

Від зв'язку з Генріхом IV мала дітей:

  • Сезар (1594—1665), з 1598 1 герцог де Вандом. Дружина з 1608 р. — Франсуаза Лотаринзька(1592—1669), 3 герцогиня де Меркер і герцогиня де Пант'євр
  • Катерина Генрієтта (1596—1663), знана як «Мадмуазель де Вандом»; чоловік з 1619 — Карл II Лотаринзький(1596—1657), 2 герцог д Ельбеф, граф д'Аркур, в шлюбі народила шістьох дітей.
  • Александр де Вандом (1598—1629), знаний як «Шевальє де Вандом», великий пріор Мальтійського ордену, в 1626 році брав участь у змові проти кардинала Рішельє, за що був запроторений в Венсенський замок, де і помер.
  • мертвонароджений син (1599).

В літературі

[ред. | ред. код]
  • Габріель д'Естре одна з головних героїнь роману Генріха Манна «Зрілі роки короля Генріха IV» (1938).
  • Головна героїня роману Огюста Маке «Прекрасна Габріель або Дочка Мельника» (1855).
  • Вольфрам Флейшгауер «Пурпурна лінія».

Див. також

[ред. | ред. код]
  • «Габріель д'Естре з сестрою»

Коментарі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Эстре // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 124.
  6. ↑ Petit Robert dictionary, Dictionnaires Le Robert, Paris, 1988
  7. ↑ Desclozeaux, Adrien, Gabrielle d'Estrées, marquise de Monceaux, duchesse de Beaufort, H. Champion, Paris, 1889, p. 2 [1] [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.], (French)
  8. ↑ Desclozeaux, p. 7
  9. ↑ Desclozeaux, pp. 16—17

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Габріель_д%27Естре&oldid=43523127