Гаврилов Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гаврилов Михайло Олександрович
Народився24 листопада 1903(1903-11-24) або 1903[1][2][3]
Москва, Російська імперія[4]
Помер29 квітня 1979(1979-04-29) або 1979[1][2][3]
Москва, СРСР
Діяльністьнауковець
ЗакладМосковський енергетичний інститут
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора

Миха́йло Олекса́ндрович Гаври́лов (*24 листопада 1903—†1979) — радянський учений, який стояв біля витоків інформатики в СРСР, зокрема технічної кібернетики, теорії автоматів та теорії ЕОМ, член-кореспондент АН СРСР (1964).

Висунув ідею про те, що багато інженерні задачі проектування пристроїв релейного автоматики можна вирішувати формальними методами з використанням апарату математичної логіки. Розробив практичні методи синтезу схем і пристроїв, що використовують контакти, керовані за допомогою реле. Розвивав методи автоматичного проектування дискретних керувальних пристроїв.

Основні праці з телемеханіки, теорії релейних пристроїв і кінцевих автоматів. У 1950 році опублікував свою книгу «Теорія релейно-контактних схем», що стала першою в світі книжкою, присвяченою логічним методам аналізу та синтезу схем.

Премія АН СРСР ім. П. Н. Яблочкова (1958).

Праці
  • Гаврилов Μ. Α., Теория релейно-контактных схем, М.-Л., 1950

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б VIAF[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. а б NUKAT — 2002.
  3. а б CONOR.BG
  4. Гаврилов Михаил Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.