Бокій Гаврило Васильович
| Гаврило Бокій Гаврило Бокий Пεчифостский[1] | |||
 | |||
| Бокій[2] | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1565[3] — 1577[3] | |||
| Смерть: | 1578 | ||
| Поховання: | Печихвости[4] | ||
| Національність: | русин[5] | ||
| Країна: | Річ Посполита | ||
| Рід: | Бокії | ||
| Батько: | Василь Іванович Бокій | ||
| Шлюб: | Мар'яна Вагановськаd | ||
| Діти: | Anna Bokiejd | ||
Гаврило Васильович Бокій[a] герба власного (пол. Gabriel Bokiej[b]; невідомо — 1578[c][7]) — волинський громадсько-політичний діяч, луцький земський суддя.[8]
Походив з брянського боярського роду Бокіїв гербу власного. Його батько Василь Іванович Бокій був господарським дворянином[9], який в 1507 р. отримав від короля Сигізмунда І Старого підтвердження на маєток Печихвости на Волині до очищення його вотчини від великого князя московського.[10] Мав брата Федора.[11]
В 1569 р. під час Люблінського сейму був одним з її головних прибічників унії[12] та одним з її підписантів.[13] Відомий своєю історичною обізнаністю та красномовством, був знаний серед поляків як хронік (пол. kronik) «за велике знання справи». Виступав за приєднання до коронної Волині її історичних міст — Берестя, Пінська та Кобриня, аби кородон коронної Русі проходив по річкам Нарві та Ясельді. Також апелював що Київ належить до Волині, а не до Русі; через що також мав бути відійти до корони.[5]
В 1570 р. був обраний послом на сейм[14], а в 1574 р. послом на коронаційний сейм[15]
На з’їзді шляхти Волинського воєводства в липні 1574 р. був обраний у склад каптурового суду.[8]
В 1577 р. разом з сином і багатьма іншими шляхтичами потрапив в татарський полон. А в 1578 р. загинув під час битви з ними.[16]
25 серпня 1537 р. разом з братом отримав привілей на право «осадити» містечко при «замочку» в їхньому маєтку в Милятині. Привілеєм було дозволено проводити щотижневий торг та тримати корчми. В 1566 р. Гаврило отримав підтвердження на осаджене містечко та право проводити щорічно два ярмарки.[17] Крім того йому належали прилеглі села.[18]
В своєму заповіті від 26 липня 1573 р. він відписав ченцям «келишок, миску, ложку и Євангелиє, атласом синим крытоє, медю оправленоє, позлотистоє». Своїм духівником він назвав корецького архімандрита Тимофія, якому він відписав дві копи литовських грошів і просив повернути Олександру Лагодовському «книгу Кирила Єрусалимского», яку він узяв на певний час, а потім позичив архімандриту.[19]
З заповіту відомо що Гаврило мав конфлікт з сином Федором через те що той потрапив під вплив протестантів, і витратив гроші батька в той час як той не міг не знайти кошти для добудови церкви в своїй маєтності в Милятині. Через що доручив закінчити добудову своєму братаничу Яну, або всі накопичені кошти разом з церковним начинням віддати Унівському монастирю.[6]
Від першого шлюбу з Настасією Тишкевич мав синів Федора, Андріана та Филипа.[20] В другому шлюбі був одружений на Марії Федоровні Вагановській.[6]
- ↑ Стратегії та ритуали конфлікту: шляхетський соціум Волині зламу XVI і XVII ст. Джерела та інтерпретації / Упоряд. Н. П. Старченко; Відп. ред. Г. В. Боряк. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2020. — 615 с.
- ↑ Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV-XVII століття за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008. — 200 с.
- ↑ а б Судові урядники Волинського воєводства Земського суду 1566-1648 рр.
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 90. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ а б Od Rusinów Białych do Białorusinów : u źródeł białoruskiej idei narodowej / Oleg Łatyszonek. Białystok : Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2006. 17/2016/105.
- ↑ а б в Ерусалимский К.Ю. На службе короля и Речи Посполитой. М.; СПб. : Нестор-История, 2018. 1012 с. ISBN 978-5-4469-1386-2
- ↑ Реєстр імен Українського біографічного словника : літери А — Б / О. В. Бугаєва [та ін.] ; відп. ред. В. І. Попик; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського, Ін-т біогр. дослідж., Укр. біогр. т-во. — Київ: [б.в.], 2008. — V, 158, [2] с. — (Серія "Реєстр Українського біографічного словника. Робочі зошити" ; вип.1). — ISBN 978-966-02-4844-1(серія). — 978-966-02-4845-8(Вип.1).
- ↑ а б Сокальська О.В. Функціонування каптурових судів на українських землях в останній третині XVI ст. (на прикладі Волинського воєводства). — Стаття.
- ↑ Lietuvos metrika. Knyga Nr. 22 (1547). Užrašymų knyga 22. Lithuanian Metrica: Book of Inscriptions 22. [Литовская Метрика. Книга № 22. Книга записей 22.] / A. Blanutsa, D. Vashchuk, D. Antanavičius. — Vilnius: LII Leidykla, 2010. — XVI, 174 p. // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства литовського. — к., інститут історії україни нан україни, 2015. — т. ііі.
- ↑ IІ Міжнародна наукова конференція «Війна і Соціум у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи»: Програма та тези доповідей (27 жовтня 2022 р., м. Кам’янецьПодільський) / [відп. ред. Д. Ващук], Інститут історії України Національної академії наук України, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2022. 67 с.
- ↑ Микола Жарких. Введенський синодик
- ↑ H. Litwin. Hawryło Bokiej — lider wołyńskiej szlachty z czasów sejmu unijnego w Lublinie 1569 r., w: Academia terra historiae. Студії на пошану Валерія Смолія, кн. 1, Простори історії, Київ 2020, s. 417–426
- ↑ Posłowie koronni na sejmie unii lubelskiej (unie polsko-litewskie w dyskusji sejmowej)
- ↑ Tomasz Kempa. Ławryn Drewiński — najważniejszy prawosławny protagonista szlachecki w czasach Zygmunta III
- ↑ SPIS POSŁÓW KORONNYCH NA SEJM KORONACYJNY W 1574 ROKU
- ↑ Константин Ерусалимский. Сборник Курбского. Том I: Исследование книжной культуры
- ↑ Актуальні питання історії України. Україна і світ. Збірник матеріалів Третьої Регіональної наукової конференції. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — Вип. 2. — 356с.
- ↑ Własność ziemska w województwie wołyńskim w 1570 roku
- ↑ Горін С. Волинські монастирі під патронатом князів Корецьких (до середини XVII ст.)
- ↑ Українське повсякдення ранньомодерної доби: збірник документів. Вип. 1: Волинь XVI ст.
- Oskar Halecki. Bokiej Gabriel (Hawryło). h. wł. (Topór odm.) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 243. (пол.)