Гавриш Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Іванович Гавриш
Народження30 грудня 1917(1917-12-30)
Велика Дорога
Смерть31 січня 1968(1968-01-31) (50 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби19391968
ПартіяКПРС
Звання Полковник
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Павло́ Іва́нович Га́вриш (30 грудня 1917, Велика Дорога — 31 січня 1968) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 грудня 1917 року в селі Великій Дорозі (нині Ніжинського району Чернігівської області) в селянській родині. Українець. Закінчив чотири класи початкової школи. Працював у колгоспі.

У 1939 році призваний до лав Червоної Армії. Закінчив військово-інженерне училище. Член ВКП (б) з 1942 року. У боях німецько-радянської війни з лютого 1943 року. Був заступником командира 12-го окремого саперного батальйону (106-та стрілецька дивізія, 65-а армія, Центральний фронт).

З 15 по 18 жовтня 1943 року старший лейтенант Гавпиш П. І. відзначився в боях при форсуванні Дніпра біля селища Лоєва (Гомельська область). Під час артпідготовки сапери під його командуванням переправили на плотах і човнах через річку перші групи воїнів дивізії. Протягом трьох днів керував переправою особового складу і бойової техніки на правий берег річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі старшому лейтенанту Павлу Івановичу Гавришу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2430)[1].

Могила Павла Гавриша

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1957 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Служив в Києві, полковник. Раптово помер 31 січня 1968 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
  • Навечно в сердце народном. 3-е изд., доп. и испр. Мінськ, 1984;
  • Церковный М. Ф.,Шиганов А. Д.,Юрьев Б. Ф. Героев подвиги бессмертны.- Київ:1982.
  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.