Гайворонський ґебіт
| Kreisgebiet Gaiworan Гайворонський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Миколаїв |
| Центр | Гайворон |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Маєр[1] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 168,491 |
| Джерело: territorial.de | |
Га́йворонський ґебі́т (нім. Kreisgebiet Gaiworan «Гайворонська округа») — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Миколаїв райхскомісаріату Україна з центром у Гайвороні. Існувала протягом німецької окупації України у Другій світовій війні.
Округу утворено опівдні 15 листопада 1941року[2] із п'ятьох тогочасних районів Кіровоградської області: Гайворонського (частково), Голованівського, Грушківського, Новоархангельського та Підвисоцького. Водночас та частина Гайворонського району, що лежала на правому березі Південного Бугу, потрапила до складу Балтського повіту Трансністрії.[3]
Станом на 1 вересня 1943 Гайворонський ґебіт поділявся на 5 районів: район Гайворон (нім. Rayon Gaiworan), район Голованівськ (нім. Rayon Golowanewsk), район Грушка (нім. Rayon Gruschka), район Новоархангельськ (нім. Rayon Nowo Archangelsk) і район Підвисоке (нім. Rayon Podwysokoje)[2] — які загалом збігалися з п'ятьма відповідними передвоєнними районами УРСР.
15 жовтня 1943 Гайворонський ґебіт було перейменовано на Голованівський ґебіт (нім. Kreisgebiet Golowanewsk).
12 березня 1944 радянські війська вигнали з Гайворонщини нацистських загарбників.[4]
- ↑ Наказ Гайворонського повітового комісара Майєра про покарання населення за допомогу партизанам (21 березня 1943 р.). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 2 грудня 2019.
- ↑ а б Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. [Архівовано 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Історична довідка адміністративно-територіального становлення Кіровоградської області. Архів оригіналу за 4 квітня 2020. Процитовано 2 грудня 2019.
- ↑ Офіційний сайт Гайворонської районної ради. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 2 грудня 2019.