Гайдаєнко Іван Петрович

Гайдаєнко Іван Петрович
Народився	7 січня 1914(1914-01-07) Аулієколь
Помер	8 вересня 1994(1994-09-08) (80 років) Одеса
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	Росія
Діяльність	журналіст, письменник
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Гайда́єнко Іва́н Петро́вич (7 січня 1914, Північний Казахстан — 8 вересня 1994, Одеса) — український письменник-мариніст, журналіст, громадський діяч. Член Спілки письменників СРСР (1949), Національної спілки письменників України (1991). Очолював Одеську обласну організацію НСПУ.

Життєпис

Батьки Гайдаєнка 1922 року з Казахстану переїхали до Одеси. Іван у 1929–1932 роках навчався в Одеській морехідній школі, після її закінчення тривалий час працював моряком торговельного флоту.

Під час Громадянської війни в Іспанії був моряком на радянському теплоході «Комсомол», який перевозив вантажі республіканцям. 14 грудня 1936 року теплохід потопили франкісти. Гайдаєнко разом з іншими членами команди опинився у в'язниці «Пуерто де Санта Марія». Пізніше ув'язнених перевели до Німеччини. 1938 року всіх моряків звільнили й відправили до СРСР.

З 1939 року працював редактором молодіжної газети в Луцьку.

Під час війни повернувся на флот, ходив на транспортних суднах, 1942 року служив на Волзькій річковій флотилії, брав участь у Сталінградській битві. Перевівся на Чорноморський флот. 1946 року демобілізувався. Тривалий час працював у міжнародному торговельному флоті. Тоді ж все частіше публікував свої літературні твори.

Був активним громадським діячем, брав участь у багатьох громадських організаціях і заходах, протягом більш ніж 20 років очолював Одеський комітет захисту миру.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями, Грамотою Президії Верховної ради УРСР.

Твори

Романи

• «Санта-Марія» (1967)
• «Оливы горят» (1975)
• «Капитаны, капитаны» (1976)
• «Земное время» (1979)

Повісті, оповідання, нариси

• «В коричневом плену» (1942)
• «За Босфором» (1948)
• «Остров бурь» (1949)
• «Зарубежные встречи» (1950)
• «Под гнетом доллара» (1951)
• «О тех, кто в море» (1952)
• «Два берега» (1952)
• «В чужих гаванях» (1953)
• «На морських дорогах» (1953)
• «Соседи» (1955)
• «За далью морской» (1956)
• «В синем море» (1959)
• «Відверто кажучи» (1959)
• «Адресат найдется» (1962)
• «Моя бригантина» (1962)
• «Соловьи» (1962)
• «Гавана — Бейрут» (1963)
• «Забыть не могу» (1969)
• «Улыбка» (1971)
• «Друзья и недруги» (1982)
• «Колыбель» (1982)

П'єси

• «За горизонтом» (у співавторстві)
• «Капитаны не знают покоя» (у співавторстві)
• «Останній сигнал»
• «Ночные бабочки»

Посилання

• «…Совет всем моим добрым приятелям: цените друзей!» [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Гайдаенко Иван [Архівовано 30 червня 2015 у Wayback Machine.]

Джерела

• Письменники Радянської України. 1917—1987 : Біобібліографічний довідник / Упоряд. В. К. Коваль, В. П. Павловська. — К. : Радянський письменник, 1988. — С. 126.