Гайдук Іван Михайлович

Гайдук Іван Михайлович
Гайдук Іван Михайлович
Народження	1 травня 1923; Умань, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть	2004
	Київ, Україна
Країна	Україна
Діяльність	художник

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гайдук.

Іван Михайлович Гайдук (1 травня 1923, Умань — 7 травня 2004, Черкаси) — український живописець. Автор етюдів, тематичних картин, натюрмортів,пейзажів та портретів^[1]. Дипломант Міжнародної програми «Мистецький олімп», полковник козацтва^[2]

Життєпис

На уманському базарі було знайдено двомісячне немовля з запискою:

«Гайдук Іван Михайлович, народився 1 травня 1923 року»

Малюка оформили до дитячого будинку, Виховувався в дитбудинку, перебував у трудовій колонії, був учасником Другої світової війни.

Убитий під час роботи над портретом Василя Стуса. Убивцю знайшли, він отримав вирок — довічне ув'язнення.

Родина

Дружина - Тетяна Микитівна
Донька - Нелі
Син - Віктор
Онуки - Тетяна, Сергій та Віктор
Правнуки - Кирило, Адріан, Андрій

Творчість

Написав понад 600 картин, які Іван Михайлович не продавав, він їх дарував колгоспам, музеям, православним храмам, картинним галереям не тільки в Україні, а й за кордон. Сьогодні його роботи знаходяться у приватних колекціях шанувальників мистецтва Канади, Англії, Словаччини, Угорщини, Польщі та Росії. Нині у 22-х селах стоять його пам'ятники воїнам, які загинули у війну.

Основні твори

Гайдук написав портрети майже всіх гетьманів України, також ним було створено живописні образи Івана Богуна, Івана Мазепи, Романа Шухевича, Степана Бандери^[3].

портрети (подано у формі таблиці):

«Автопортрет» (1947, 1985),
«Дочка» (1973),
«М. Старицький», «Клятва Богдана в Чигирині» (обидва – 1980),
«Тортури І. Гонти в Умані», «Дружина», «Весільний портрет сина» (усі – 1981),
«Онука Таня» (1983),
«Автопортрет з онуком Сергієм» (1986),
«Б. Литвин» (1989),
«Останній кошовий отаман Запорізської Січі Петро Калнишевський у Соловецькому монастирі», «Н. Квітківська» (обидва – 1990),
«В. Симоненко», «Мати Симоненка», «Студентка з книгою» (усі – 1991),
«Т. Довганюк» (1992),
«Іван Кривоніс»;

пейзажі (подано у формі таблиці):

«Хата С. Руданського» (1952),
«Морський прибій» (1960),
«Повінь у сосновому лісі» (1973),
«Село Халаїдове» (1980), «Липа» (1981),
«Дуб Т. Шевченка у с. Прохорівка» (1985),
«Де ти бродиш, моя доле?» (1988),
«Зимовий ранок» (1991);

натюрморти (подано у формі таблиці):

«Натюрморт із бузком» (1957),
«Натюрморт із кавуном» (1974),
«Натюрморт із піонами» (1983),
«Натюрморт із виноградом» (1990).

Відзнаки

Українська православна церква визнала його своїм заслуженим художником і відзначила пам'ятною медаллю «Заслужений іконописець України».

Посилання

Іван Гайдук — «вільний художник незалежної України». Газета «День», № 147, п'ятниця, 21 серпня 2009

Джерела

[1] Енциклопедія сучасної України Гайдук Іван Михайлович

[2] Головна астрономічна обсерваторія. Видатні постаті. ІВАН ГАЙДУК. До 100-річчя від дня народження

[3] День. Iван Гайдук – «вільний художник незалежної України»

[1]

[2]

[3]