Гайнц Герре

Гайнц Герре
нім. Heinz Danko Herre
Народився	23 січня 1909(1909-01-23) Сент-Авольд
Помер	5 жовтня 1988(1988-10-05) (79 років) Крюн, Ґарміш-Партенкірхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	career soldier
Alma mater	Infantry School of the Reichswehrd
Знання мов	німецька
Військове звання	полковник
Нагороди	Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному Відзнака для східних народів 1-го класу в сріблі з мечами Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами

Гайнц Данко Герре (нім. Heinz Danko Herre; 23 січня 1909, Сент-Авольд — 5 жовтня 1988, Крюн) — офіцер німецьких спецслужб, оберст (полковник) вермахту, бригадний генерал резерву бундесверу.

Біографія

В 1927 році поступив на службу в 13-й кінний полк, в 1937 році — в 54-й саперний батальйон. З 1939 року — офіцер розвідки в штабі 26-го армійського корпусу. Учасник Польської, Французької, Балканської і Східної кампаній. В травня 1943 року переведений в ОКВ (відділ «Схід»), був заступником Рейнхарда Гелена.

Герре був активним прихильником використання радянських полонених у рядах вермахту, підтримав проект створення добровольчої російської армії, яка разом із німцями б скинула сталінський режим. З кінця 1944 року — офіцер зв'язку в командуванні РОА. В грудня 1945 року у полон американськими військами, утримувався у Форті Гант (штат Вірджинія), де піддавався інтенсивним допитам.

В 1946 році повернувся в Німеччину і вступив у Організацію Гелена, з 1957 року — голова аналітичного відділу, брав участь у перетворенні організації Гелена в БНД. У БНД Герре був головою шпигунського відділу, направленого проти соціалістичних держав, встановив співпрацю з УПА.

В 1970 році, перебуваючи на посаді представника БНД у Вашингтоні, вийшов у відставку.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (17 травня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (10 серпня 1942)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1943)
• 2 відзнаки для східних народів
  • 2-го класу в сріблі з мечами (17 жовтня 1943)
  • 1-го класу в сріблі з мечами (20 грудня 1943)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (20 квітня 1944)
• Хрест Воєнних заслуг 1-го класу з мечами (1 вересня 1944)

Джерела

• Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr (1955—1999). Die militärischen Werdegänge(= Deutschlands Generale und Admirale, Teil 6b). Band 2, 1: Gaedcke — Hoff, Biblio Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 978-3-7648-2369-6, S. 321—322.
• Heinz Danko Herre (1909—1988). Reinhard Gehlen und das «andere Ich». In: Susanne Meinl, Bodo Hechelhammer: Geheimobjekt Pullach. von der NS-Mustersiedlung zur Zentrale des BND. Links, Berlin 2014, ISBN 978-3-86153-792-2, S. 172—174.
• James H. Critchfield: Partners at Creation: The Men Behind Postwar Germany's Defense and Intelligence Establishments. 2003.
• Біографія Гайнца Герре. [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]