Гайнц Кесслер
| Гайнц Кесслер | |
|---|---|
| нім. Heinz Keßler | |
 Кесслер у 1988 році | |
Нині на посаді | |
| Народився | 26 січня 1920 Лаубан, Провінція Нижня Сілезія, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка (now Любань (Нижньосілезьке воєводство), Польша) |
| Помер | 2 травня 2017 (у віці 97 років) Берлін, Німеччина |
| Похований | Friedhof Baumschulenwegd  |
| Відомий як | політик, військовослужбовець, боєць опору |
| Країна |  Німеччина НДР.svg){kind=small} Німецький Райх |
| Alma mater | Військова академія Генерального штабу Збройних сил СРСР ім. К. Є. Ворошиловаd (1956) |
| Політична партія | Комуністична партія Німеччини (2009–2017) |
| Нагороди | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Гайнц Кесслер (26 січня 1920 — 2 травня 2017) — німецький комуністичний політик і військовий.
Його кар'єра в армії почалася, коли він був призваний до вермахту, збройних сил нацистської Німеччини, під час Другої світової війни. Через свої комуністичні переконання він дезертирував з Вермахту і воював за Радянський Союз на Східному фронті. Після повернення до Східної Німеччини він вступив на службу в Національну народну армію (Nationale Volksarmee) після її створення в 1956 році. Пізніше він був міністром оборони НДР у званні генерала армії, членом Політбюро Центрального комітету. Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), депутат Народної палати (парламенту) НДР.
Засуджений за участь у вбивстві перебіжчиків уздовж Берлінської стіни, після возз’єднання Німеччини він був засуджений до семи з половиною років ув’язнення та відбував покарання у в’язниці Гакенфельде. Він був звільнений з в'язниці в 1998 році, відсидівши лише два роки.
Кесслер народився в комуністичній родині в Лаубані, Нижня Сілезія, і виріс у Хемніці[1]. У віці 6 років він приєднався до «Червоних піонерів», молодіжної організації Комуністичної партії Німеччини (KPD), а в 10 років — до Союзу «Юний Спартак».[2] Пізніше вчився на моторного механіка.
Призваний до вермахту в 1940 році, він дезертирував і втік до радянської Червоної армії через три тижні після вторгнення Німеччини в СРСР і воював за Радянський Союз до кінця війни.[1] Після його дезертирства він був заочно засуджений до смертної кари військовим трибуналом, а його мати була заарештована та ув'язнена в концентраційному таборі Равенсбрюк.[2][3] Він не побачить її знову до червня 1945 року, невдовзі після закінчення війни, під час зустрічі, яку він вважав «одним із найбільш насичених подіями та прекрасних днів» у своєму житті.[3]
Після повернення до Німеччини в 1945 році Кесслер приєднався до КПГ в радянській окупаційній зоні, яка об'єдналася з Соціал-демократичною партією (СДПН) в радянській зоні в 1946 році, щоб сформувати СЄПН. Також у 1946 році Кесслер став членом ЦК СЄПН.
У 1956 році він був призначений начальником ВПС і протиповітряної оборони (Luftstreitkräfte/Luftverteidigung) NVA, а в 1957 році – заступником міністра оборони. У 1967 році він став начальником Головного штабу NVA (Hauptstab – Генеральний штаб). звання генерал-полковника (генерал-оберст). Одночасно він також став членом Військової ради Об’єднаного верховного командування країн Варшавського договору.
3 грудня 1985 року Кесслер був підвищений з начальника Головного політичного управління (Chef der Politischen Hauptverwaltung) NVA до міністра оборони (у званні генерала армії) після того, як його попередник, генерал армії Хайнц Хоффманн, помер від серцевого нападу.[4]
У 1991 році, після об'єднання Німеччини, Кесслера заарештували після того, як поліція отримала інформацію про те, що Кесслер намагатиметься втекти з країни під виглядом радянського офіцера.[5] Німецька поліція заблокувала аеродром Шперенберга, щоб запобігти втечі Кесслера, але пізніше заарештувала його в Берліні після того, як він змінив замок у його будинку та повідомив, що він може отримати свої ключі в місцевій поліцейській дільниці.[6]
Його судили в німецькому суді за підбурювання до умисного вбивства, за його роль у смерті людей, які намагалися втекти з НДР між 1971 і 1989 роками. 16 вересня 1993 року Кесслера визнали винним у ненавмисному вбивстві та засудили до семи і півтора роки в'язниці.[1]
Кесслер подав апеляцію до Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що його дії відповідали законодавству НДР і спрямовані на збереження існування НДР. Однак його апеляцію було відхилено переважно на тій підставі, що політика НДР порушувала міжнародні права людини.[7]
Кесслер відбував покарання у в'язниці Берлін-Гакенфельде з листопада 1996 по жовтень 1998 року і був звільнений достроково.[8]
Кесслер був виключений з Партії демократичного соціалізму (SED) у 1990 році. У 2009 році він приєднався до Комуністичної партії Німеччини (DKP). Він був невдалим кандидатом від DKP на виборах до землі Берлін у 2011 році.[1] Кесслер помер 2 травня 2017 року у віці 97 років.[9][10]
- ↑ а б в г Smale, Alison (New York Times). Heinz Kessler, Who Led East Germany's Military, Dies at 97.
- ↑ а б Hall, Allan (9 листопада 2009). Berlin Wall anniversary: former Stasi man 'sickened' by collapse of communism. Daily Telegraph.
- ↑ а б Kellerhoff, Sven Felix (4 травня 2017). Heinz Keßler †: Dieser General war die personifizierte DDR. Die Welt (нім.). Процитовано 14 вересня 2020.
- ↑ Flow, V.B.. "A New Defense Minister for the GDR." December 23, 1985.http://files.osa.ceu.hu/holdings/300/8/3/text/27-2-197.shtml (accessed September 8, 2007).
- ↑ Maume, Chris (7 травня 2017). Heinz Kessler, obituary: East Germany's last defence minister. Архів оригіналу за 9 травня 2022.
- ↑ Tagliabue, John (22 травня 1991). 4 Ex-Officials of East Germany Arrested. New York Times.
- ↑ Registry of the European Court of Human Rights. JUDGMENTS IN THE CASES OF STRELETZ, KESSLER AND KRENZ v. GERMANY AND K.-H. W. v. GERMANY. Strasbourg: Registry of the European Court of Human Rights, 22 March 2001.
- ↑ biography Friedrich Ebert Stiftung (German)
- ↑ Former East German Defense Minister Heinz Kessler dies at 97 | Star Tribune. Star Tribune. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 4 травня 2017.
- ↑ Eiserne Ideale bis zum Schluss: DDR-Verteidigungsminister Heinz Keßler ist tot - Nordkurier.de [Iron Ideals to the End: GDR Defense Minister Heinz Keßler is Dead] (нім.). 4 травня 2017.
- Герої Праці НДР
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» (НДР)
- Кавалери ордена «Прапор Праці» (НДР)
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Кавалери ордена «За заслуги перед Польщею»
- Кавалери ордена Карла Маркса
- Нагороджені бойовим орденом «За заслуги перед народом і Вітчизною»
- Німецькі злочинці