Гайнц Ламмердінг

Гайнц Ламмердінг
нім. Heinz Bernard Lammerding
Гайнц Ламмердінг під час зібрання членів Товариства кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста (Регенсбург, 1959).
Народився	27 серпня 1905(1905-08-27) Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	13 січня 1971(1971-01-13) (65 років) Бад-Тельц, Бад-Тельц, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина ·злоякісна пухлина
Країна	Німеччина
Діяльність	інженер
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна, Французька кампанія і німецько-радянська війна
Членство	СА і СС
Роки активності	з 1933
Військове звання	Группенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Золотий німецький хрест Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку Кільце «Мертва голова» Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Дем'янський щит
Медіафайли у Вікісховищі

Гайнц Бернард Ламмердінг (нім. Heinz Bernard Lammerding; 27 серпня 1905, Дортмунд — 13 січня 1971, Бад-Тельц) — німецький інженер і офіцер, группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

18 жовтня 1931 року вступив у СА, 1 листопада — у НСДАП (партійний квиток №722 395).В 1933-34 роках навчався у саперній школі в Клаусдорфі, в березні-квітні 1934 року командував саперною школою СА в Гекстері. З листопада 1934 року — ад'ютант інспектора інженерних частин СА. 1 квітня 1935 року перейшов у СС (посвідчення №247 062) і вступив у частини посилення СС, служив у інженерних частинах: командував взводом, 1-ю ротою, читав лекції в юнкерському училищі СС в Брауншвейзі.

З жовтня 1939 року — командир саперного батальйону. В складі дивізії СС «Мертва голова» відзначився під час Французької кампанії. З 20 грудня 1940 року — начальник штабу своєї дивізії. Учасник боїв на радянсько-німецькому фронті, відзначився у боях в Дем'янському котлі. З 10 серпня 1942 року — командир 5-м гренадерським полком СС «Туле» своєї дивізії і бойової групи «Дас Райх». Учасник окупації південної частини Франції. З 27 квітня по 15 травня 1943 року — командир дивізії СС «Мертва голова» (заміняв Макса Зімона). З 23 жовтня 1943 по 24 липня 1944 із 23 жовтня 1944 по 20 січня 1945 року — командир 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх». З 9 грудня 1943 року — начальник штабу бойової групи «Бах», створеної для боротьби з радянськими партизанами. В листопаді-грудні 1943 року брав участь в антипартизанських операціях під керівництвом Курта фон Готтберга. Під час боїв у Нормандії солдати дивізії знищили майже все населення села Орадур-сюр-Глан. З 20 січня по 21 березня 1945 року — начальник штабу групи армій «Вісла». В квітні 1945 року недовго командував 38-ю моторизованою дивізією СС «Нібелунги».

Після війни заочно засуджений у Франції до страти, проте уряд ФРН відмовився видати Ламмердінга. Ламмердінг став підприємцем, займався будівництвом у Дюссельдорфі.

Звання

• Оберштурмфюрер СС (1 травня 1935)
• Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1937)
• Штурмбаннфюрер СС (19 жовтня 1939)
• Оберштурмбаннфюрер СС (1 вересня 1941)
• Штандартенфюрер СС (30 січня 1943)
• Оберфюрер СС (9 грудня 1943)
• Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (20 квітня 1944)
• Группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС (січень 1945)

Нагороди

• Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
• Спортивний знак СА в сріблі
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Кільце «Мертва голова»
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Залізний хрест
  • 2-го класу (23 травня 1940)
  • 1-го класу (22 червня 1940)
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» 1-го ступеня (10 червня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Дем'янський щит
• Німецький хрест в золоті (24 квітня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (11 травня 1944)

Література

• Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.171-173, ISBN 978-5-9955-0081-0
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 490, ISBN 978-3-938845-17-2