Гай Кальпурній Пізон (консул 67 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Гай Кальпурній Пізон (значення).
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гай.
Гай Кальпурній Пізон
лат. C. Calpurnius Piso
Народився110 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Померне раніше 63 до н. е.
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мовлатина
Суспільний станшляхтич[d][1]
Посададавньоримський сенатор[d][2], консул[2], praetor urbanusd, римський губернатор і римський губернатор
РідCalpurnii Pisonesd
БатькоЛуцій Кальпурній Пізон Цезонін
Матиневідомо
Брати, сестриЛуцій Кальпурній Пізон Цезонін (квестор)

Гай Кальпу́рній Пізо́н (112 — 60 роки до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Кальпурніїв. Про родину його мало відомостей. У 70—х роках до н. е. був арбітром у майновій суперечці Квінта Росція Галла та Гая Фаннія Хереї. У 72 році до н. е. обирається міським претором. Вдовольнив позов багатодітного батька стосовно сина, всиновленого іншою особою. У 69 році до н. е. захищав Секста Ебуція у земляній суперечці з Авлом Цециною.

У 67 році до н. е. обирається консулом (разом з Манієм Ацилівєм Глабріоном). У ході виборів займався масовим підкупом виборців. За це Пізона було притягнуто до суду, втім виправдано завдяки підкупу суддів. Виступав проти закону Габінія щодо надання імперія Гнею Помпею для боротьби із піратами. За наполягання сенату Кальпурній склав альтернативний законопроєкт щодо покарання за підкуп виборців, щоб не допустити прийняття суворішого законопроєкта народного трибуна Корнелія.

У 66 році до н. е. отримав провінції Цизальпійську та Трансальпійську Галлії, якими керував до 65 року до н. е. За цей час придушив повстання галльського племені аллоброгів, сформувавши для цього новий легіон (в подальшому отримав ім'я Legio X Veneria). Після цього брав участь у придушенні змови Луція Сергія Катиліни, підтримавши Марка Тулія Ціцерона. Помер незабаром після цих подій.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ціцерон. Att. I 1, 2; 13, 2; 14, 5; 17, 11; XII 21, 1; Q. Rosc. 7; 12—13; 15; 18; 21—22; 37—38; 44; 51; Caec. 34—37; 64; 81; 89—90; 93; Corn. I fr. 23; 45; Mur. 46; 67; Flac. 98; Phil. II 12; Brut. 239
  • Karl-Ludwig Elvers: Calpurnius [I 10]. // Der Neue Pauly (DNP). Band 2, Metzler, Stuttgart 1997, ISBN 3-476-01472-X, Sp. 943.
  1. ↑ а б Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гай_Кальпурній_Пізон_(консул_67_року_до_н._е.)&oldid=37465420