Перейти до вмісту

Гай Порцій Катон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гай Порцій Катон
лат. C. Porcius M.f.M.n. Cato
Народився157 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер2 століття до н. е.
невідомо
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мовлатина
Посадапроконсул, давньоримський сенатор[d][2], консул[2], претор[1] і triumvir monetalisd[1]
РідPorcii Catonesd
БатькоМарк Порцій Катон Ліцініан
МатиAemiliad
Брати, сестриМарк Порцій Катон[3][1][1]
У шлюбі зневідомо
ДітиГай Порцій Катон

Гай Порцій Катон (лат. Gaius Porcius Cato; ? — після 109 р. до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з роду нобілів Порціїв, його гілки Катонів. Син Марка Порція Катона Ліцініана, відомого правника, та Емілії Терції.

У 114 році до н. е. обрано консулом разом з Манієм Ацилієм Бальбом. У 113 році до н. е. як проконсул отримав провінцію Македонію. На цій посаді Гай Порцій намагався приборкати фракійські племена скордісків. Проте зазнав від них поразки.

У 110 році до н. е. як легат воював у Нумідії проти царя Югурти. Водночас у Римі був притягнутий до суду щодо зловживання під час перебування на посаді проконсула Македонії. У 109 році до н. е. за рішення суду Катон вимушений був сплатити значний штраф та вирушити у вигнання до міста Таракона у Ближній Іспанії. Тут за значні послуги місцевим жителям Порцій отримав громадянство цього міста. Ймовірно він тут й помер.

Родина

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Cicero, Brutus 28; pro Balbo 11. (лат.)
  • Gordon P. Kelly, A History of Exile in the Roman Republic (Cambridge University Press, 2006), p. 171. (англ.)
  1. а б в г д Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. Любкер Ф. Porcii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1090–1092.