Гаккебуш Валентин Михайлович

Валентин Михайлович Гаккебуш
Народився	1881  Немирів, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	16 жовтня 1931(1931-10-16)
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія →  УНР →  СРСР
Діяльність	психіатр
Alma mater	медичний факультет Московського університетуd
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця Харківський національний медичний університет

Валентин Михайлович Гаккебуш (1881, Немирів на Вінниччині — 16 жовтня 1931) — український радянський лікар-психіатр, професор, брат Михайла та Любові Гаккебушів.

Психіатр, доктор медицини, професор (1918). Завідувач кафедри психіатрії Київського медичного інституту (1925—1931), один з організаторів психіатричної клініки та директор психоневрологічного інституту в Києві (нині Інститут нейрохірургії АМНУ).

Вивчав атеросклероз судин головного мозку; нервово-психічні розлади, пов'язані з травмою; проблеми судової психіатрії й організації психіатричної допомоги.

Описав симптомокомплекс психічних розладів (хвороба Гаккебуша-Гейєра-Геймановича). Опублікував перший посібник з психіатрії та нервових хвороб для фельдшерів.

Розробляв питання законодавства про душевнохворих. Разом з Б. Маньковським заснував журнал «Современная психоневрология» (1924).

Біографія

Народився 1881 року в Немирові (нині — Вінницької области).

1904 року закінчив Московський університет.

Працював лікарем-психіатром в Полтавській і Харківській лікарнях, потім асистентом клініки нервових і психічних хвороб Харківського медичного інституту.

З 1918 року і до смерті працював у Київському медичному інституті, завідував кафедрою психіатрії.

Керував клінікою психоневрологічного санаторію в Києві.

В 1923 році був одним з організаторів створення на його базі Київського психоневрологічного інституту.

Багато уваги приділяв організації психіатричної допомоги в УРСР, патронажу психічно хворих та трудової терапії.

У 1925 році разом з Борисом Маньківським заснував журнал «Радянська психоневрологія» (спочатку під назвою «Сучасна психоневрологія»).

Хрест на могилі Валентина Гаккебуша

Жив у Києві (садиба по вулиці Воровського, нині Бульварно-Кудрявська), 27.

Помер 16 жовтня 1931 року. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 7, ряд 1, місце 3-2).

Наукова робота

Дослідження В. М. Гаккебуша охоплюють клініку органічних психозів пізнього віку, травматичних ушкоджень головного мозку, неврозів і психопатій, проблеми дитячої психіатрії.

Був прихильником широкого впровадження в практику експериментально-психологічних досліджень психічно хворих. Розробляв питання судової психіатрії. Був активним прихильником психотерапії психічних захворювань, особливо гіпнотерапії. Спільно з Т. А. Гейер і О. Й. Геймановичем описав особливу форму психічної патології пізнього віку, названу їхніми іменами.

Вивчав атеросклероз судин головного мозку, нервово-психіатричні розлади, пов'язані з травмою, проблеми судової психіатрії, організації психіатричної допомоги. Описав симптомокомплекс психіатричних розладів (хвороба Гаккебуша– Гейєра–Геймановича).

Розробляв питання законодавства про душевнохворих. Опублікував 1-й посібник з психіатрії та нервових хвороб для фельдшерів. Разом з Б. Маньковським заснував ж. «Современная психоневрология» (1924).

Праці

• «Децентралізація психіатричної допомоги» (1908);
• «Про альцгеймеровську хворобу», у співавторстві з Т. А. Гейер (1912);
• «Про систему асемічнихх психозів старості з атрофічними осередками в мозку», у співавторстві з О. Й. Геймановичем (1916);
• «Нервові захворювання у зв'язку з повітряною контузією» (1916);
• «Прогноз у психіатрії» (1927);
• «Курс судової психопатології» (1928);
• «Середовище та дитяча істерія» (1930).

Посилання

• www.mma-ps.narod.ru [Архівовано 11 квітня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)