Галицьке озеро
| Галицьке озеро | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 58°24′23″ пн. ш. 42°17′55″ сх. д. / 58.4065° пн. ш. 42.2985° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія  | |||
| Регіон |
Костромська область | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні |
75,4 км² | |||
| Висота |
100 м | |||
| Глибина макс. |
5 м | |||
| Довжина |
17 км | |||
| Ширина |
6,4 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються |
Chelsmad, Srednyayad і Svyatichkad | |||
| Витікають |
Вьокса (притока Костроми)d | |||
| Площа басейну |
872 км² | |||
| Країни басейну |
Росія | |||
| Інше | ||||
| Geonames |
562155 | |||
| Код ДВР Росії |
08010300111110000005789 | |||
  Галицьке озеро (Росія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Галицьке озеро у Вікісховищі | ||||
Га́лицьке озеро (рос. Галичское озеро) — найбільше озеро Костромської області Росії.
Площа 75,4 км²[1]. Витягнуто із заходу на схід. Довжина озера — 17 км, найбільша ширина — 6,4 км, глибина до 3,5 метра. Береги плоскі, заболочені. Дно мулисте, в озері великі запаси сапропелю. Покривається льодом в кінці жовтня — початку листопада, скресає в квітні[2][3][4].
Рівень води в озері — 101 м над рівнем моря. Галицьке озеро живиться в основному ґрунтовими водами. Зі східного боку в нього впадають кілька річок, найбільші — Челсма і Середня, витікає Вьокса[5][2].
На південному березі озера розташоване місто Галич[4].
Улоговина озера утворилася понад 125 тисяч років тому при таненні льодовикових вод. У той час її розміри перевершували величину нинішнього озера[6].
В одному з рідкісних говорів жителів узбережжя Галицького озера збереглася ймовірна стара назва водойми — «Нерон»[7].
Озеро багате на рибу, проте в останні роки спостерігається тенденція до його обміління. Через мілководність 70 % площі водойми поросло заростями і замулено, що може поставити під загрозу екосистему озера[8].
Навколо знаходиться Державний природний заказник «Галицький», що включає в себе заболочені приозерні ділянки. У ньому збереглася реліктова чорна вільха, там зустрічається понад 180 видів птахів, 37 видів ссавців і 9 видів амфібій і рептилій[6].
- ↑ Озеро Галичское / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ а б А. В. Измайлова. Галичское озеро // Вода России. Архівовано з джерела 9 вересня 2020
- ↑ Галичское озеро // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- ↑ а б Аркуш карти O-38-XIII. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1989 р. (рос.)
- ↑ Аркуш карти O-38-49-Г.
- ↑ а б «Чёрные дыры» Галичского района - Галич Костромской история. history.galich44.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ Свиньин П. П. часть I, глава «Галич» // Картины России и быт разноплеменных её народов из путешествий П.П.Свиньина. — С-Петербург, 1839. — С. 170—171. (рос.)
- ↑ Г. К. Фомичева, Т. М. Колесова. Экологическое состояние Галичского озера // Костромская земля / выпуск № 3 (1995). kostromka.ru (рос.). Архів оригіналу за 20181013220743. Процитовано 20 червня 2019.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка)
- История рыболовства и Рыбной слободы в Галиче с конца XVIII до середины XX веков. history.galich44.ru (рос.). Архів оригіналу за 20180923233810. Процитовано 20 червня 2019.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) (рос.) - Галичское озеро и его подробное описание. костромские-деревни.рф (рос.). Костромские деревни. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 20 червня 2019. (рос.)
- Фотогалерея Галичского озера. fotki.galich44.ru. Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 20 червня 2019. (рос.)