Галлвар Деволл
| Галлвар Деволл | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 листопада 1898[2][3] Tysfjord Municipalityd, Нурланн, Норвегія[4] |
| Помер | 10 вересня 1957[1] (58 років) Ругаланн, Норвегія |
| Країна |  Норвегія |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| Alma mater | Університет Осло |
| Брати, сестри | Finn Devoldd і Joakim Devoldd |
Галлвар Офуус Деволл (норв. Hallvard Ophuus Devold; 8 листопада 1898 — 10 вересня 1957[5]) — норвезький трапер, метеоролог, мандрівник. У 1931 році він окупував територію на сході Гренландії, де згодом була заснована колонія Земля Еріка Рудого.
У 1920 році закінчив Університет в Осло. У 1920—1922 роках працював помічником метеоролога в обсерваторії Гальдде в Альті[6]. Влітку 1922 року він уперше здійснив подорож до Арктики як технік із видобутку вугілля на Шпіцбергені[6] .
Наступної зими відвідував курси радіотелеграфії, а навесні 1923 року директор Геофізичного інституту найняв його помічником метеоролога і радіотелеграфіста на Квадгюкен[no] (норв. Kvadehuken, нід. Quade Hoek), приблизно за 1 милю на захід від Кінґз-Бей (Kings Bay), разом з його братом Фіном Деволлом і Сверре Стремом[7]. Галвард залишався на Квадгюкені до жовтня 1924 року, коли станцію закрили з фінансових причин.
У 1925–26 роках Галвар Деволл був керівником норвезької метеорологічної станції на Ян-Маєні. У той час острів вважали нічийною землею, але його анексували за дорученням Норвезького метеорологічного інституту та розмістили навколо острова деякі знаки. На знаках було написано: «Власність Норвезького метеорологічного інституту». Це заклало основу для надання Норвегії права на острів Ян-Маєн у 1928 році. Острів перейшов під суверенітет Норвегії королівським указом від 8 травня 1929 року і став частиною королівства 27 лютого 1930 року[8] .
Деволл допоміг здійснити план окупації Східної Гренландії, який розробили геолог Адольф Гоель і юрист Густав Смедал. Він очолював експедицію, яка 27 червня 1931 року підняла норвезький прапор у Міггбукті та анексувала частину східної Гренландії під назвою Земля Еріка Рудого[9] . Після встановлення прапора Деволл надіслав таку телеграму, щоб оголосити окупацію:
«У присутності Ейліва Гердала, Тура Галле, Інгвалла Стрема та Серена Ріхтера сьогодні в затоці Мігг піднято норвезький прапор, а земля між Карлсберг-фіордом на півдні та Бессельфіордом на півночі була захоплена в ім'я Його Величності короля Гокона. Ми назвали цю країну Землею Еріка Рудого[10] ».
Телеграму відправили в Афтенпостен, Дагбладет і Тіденс Тегн того ж дня. Через два дні було повідомлено уряд. План Гоеля і Смедала був успішним, і уряд був змушений підтримати приватну окупацію. Данія опротестувала і подала справу до Міжнародного суду в Гаазі, де Норвегія програла справу за всіма пунктами навесні 1933 року. Губернатором завойованої території був Гельге Інгстад, і до прибуття Інгстада Деволл доглядав за окупованими землями[11] .
Галвар Деволл брав участь разом із відомим лижником Олавом К'єлботном під час експедиції капітана Яльмара Рісера-Ларсена до Антарктиди в 1933 році[12]. Одразу після вивантаження багажу експедиції на крижину лід скрес і учасники експедиції з чотирма собаками опинилися на дрейфуючій кризі. Після відправки сигналу SOS їх врятували через кілька днів[12] .
Під час Другої світової війни Деволл пішов добровольцем на військову службу навесні 1940 року і брав участь як солдат союзників в Іноземному легіоні під час битви за Нарвік[6]. З 1951 по 1957 роки відповідав за коптильню оселедців у Гофарнесі на північ від Копервіка.
Є автором книги «Polarliv» (Полярне життя)[6], опублікованої в 1940 році.
Похований на цвинтарі церкви Копервік на острові Кармой у Ругаланді[5].
- ↑ а б http://digitaltmuseum.no/011022717042/gravmonument-harald-devold
- ↑ Folketelling 1910 for 1702 Steinkjer ladested
- ↑ Gravmonument Harald Devold
- ↑ http://digitalarkivet.arkivverket.no/ft/person/pf01036853001791
- ↑ а б Hallvard Ophuus Devold (пол.), архів оригіналу за 19 травня 2022, процитовано 19 травня 2022
- ↑ а б в г [1], Devold, Hallvard, "Polar Life"
- ↑ Finn Devold -, архів оригіналу за 20 лютого 2020, процитовано 19 травня 2022
- ↑ [2], Drivenes, EA. I Jølle,, "„Norwegian Polar History”, tom 2: „The Sciences”. Oslo: Gyldendal."
- ↑ 27. juni. Det norske flagget heist ved Myggbukta fangst- og radio/meteorologiske stasjon av Hallvard Devold, Thor Halle, Eilif Herdal, Søren Richter og Ingvald Strøm. Området nord for Scoresbysund mellom 71°30' og 75°40'N proklamert som norsk, og kalt Eirik Raudes Land. -, архів оригіналу за 20 червня 2021, процитовано 19 травня 2022
- ↑ Hallvard Devold -, архів оригіналу за 21 серпня 2014, процитовано 19 травня 2022
- ↑ Eirik Raudes land i sporene etter Hallvard Devold og Helge Ingstad (nb) , архів оригіналу за 26 жовтня 2020, процитовано 19 травня 2022
- ↑ а б [3], Beau Riffenburgh, "Encyclopedia of the Antarctic"