Гамаль Володимир Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гамаль Володимир Ілліч
Народження7 жовтня 1948(1948-10-07) (76 років)
Рогізна, Садгірський район[d], Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнець
Країна СРСР
 Україна
НавчанняВижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1970) і Естонська академія мистецтв (1982)
Діяльністьскульптор
ВчительСкиба Анатолій Георгійович, Лемський Петро Єфремович, Жаворонков Валерій Павлович, Жуковський Едуард Федорович, Енн Роосd, Яак Соансd, Еймі Юрйоd і Олав Мянніd
ЧленСпілка радянських художників України
Роботи в колекціїЧернівецький художній музей і Чернівецький краєзнавчий музей
Нагороди

Володимир Ілліч Гама́ль (нар. 7 жовтня 1948, Рогізна) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1986 року. Лауреат Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича за 2000 рік.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 жовтня 1948 року в селі Рогізній (нині мікрорайон Чернівців). Закінчив восьмирічну школу в рідному селі та середню школу № 38 у Садгорі. Протягом 1966—1970 років навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, був учнем Валерія Жаворонков, Едуарда Жуковського, Петра Лемського, Анатолія Скиби.

У 1970—1971 роках працював художником-конструктором у Первомайську. З 1971 по 1973 рік проходив строкову службу в Радянській армії.

Протягом 1976—1982 років продовжив здобувати мистецьку освіту в Естонському державному художньому інституті у Таллінні, де навчався у Олава Мянні, Енна Рооса, Яака Соанса, Еймі Юрйо. Інститут закінчив з «червоним» дипломом. Під час навчання одержував за відмінні успіхи підвищену та іменну стипендії імені Крейцвальда.

Після закінчення навчання працював у Чернівецькому художньому фонді, одночасно у 1983—1984 роках викладав скульптуру в Чернівецькій обласній дитячій художній школі імені Миколи Івасюка. У 1984 році нагороджений почесною грамотою Спілки художників України. Мешкає у Чернівцях в будинку на вулиці Возз'єднання, № 37.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузях монументальної та станкової скульптури; створює портрети, просторові композиції, використовуючи камінь, дерево, бронзу, кераміку. Серед робіт:

Станкова скульптура
композиції
  • «Край» (1988, дерево, залізо);
  • «Художник» (1986);
  • «Материнство» (1987);
  • «Подорож» (1989);
  • «Закохані» (1990);
  • «Космічний мотив» (1990);
  • «Колискова в місячну ніч» (1992);
  • «Очікування» (1994);
  • «Молитва» (1995);
  • «Мрії» (2001).
Композиція з пташкою
Портрет художника
Ореста Криворучка
Композиція (червоне дерево)

Автор серії українських діячів в кераміці (мала пластика, барельєф): Данило Галицький, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Іван Франко, Юрій Федькович, Степан Бандера, Роман Шухевич, Петро Могила, Іван Мазепа, Андрій Шептицький, Олександр Архипенко, Назарій Яремчук, Іван Миколайчук та інші.

Монументальні роботи
  • меморіальний комплекс борцям за волю України — рогізнянам, які загинули за українську державність у Чернівцях;
  • пам'ятник Петру Конашевичу-Сагайдачному у Хотині (1991),
  • пам'ятник Юрію Федьковичу у Чернівцях (1995);
  • пам'ятник Юрію Федьковичу у Путилі (2004);
  • пам'ятний знак, присвячений літописцям Руси-України у Чернівцях (2004);
  • погруддя Остапа Вільшини у Чернівцях (2004).

У 1988 році, на тисячоліття хрещення Русі, взяв участь у скульптурному симпозіумі у Києві, а на 1020-літній ювілей — у Вишгороді виконав скульптуру з каменю «Молитва» (висота 2,3 м.).

Автор меморіальних дощок Олександру Пулинцю (2003), Борису Тимощуку (2007), Миколі Івасюку, Івану Зарецькому.

Учасник обласних, республіканських та всесоюзних мистецьких виставок з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Чернівцях у 1983 (в залі Обласної спілки художників України), 2000 і 2017 (в Чернівецькому художньому музеї) роках, Києві (Музей історії Києва) та Львові (Львівський палац мистецтв) у 2000 році.

Окремі роботи зберігаються у Чернівецьких художньому та краєзнавчому музеях.

Література

[ред. | ред. код]