Гамченко Євген Спиридонович

Євген Спиридонович Гамченко
Генерал-майор (21.11.1917) Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження	27 липня 1874(1874-07-27) Житомир
Смерть	24 травня 1931(1931-05-24) (56 років) Київ
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Військова служба
Приналежність	Гетьманат
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-радянська війна
Командування
Сердюцька дивізія, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Євге́н Спиридо́нович Гамченко (нар.27 липня 1874, Житомир — пом. 24 травня 1931, за іншими даними — 1944, Київ) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Життєпис

Народився 27 липня 1874 у місті Житомирі. Навчався у Житомирській класичній гімназії.

В російській армії

На військовій службі з 25 червня 1895. У 1897 закінчив Костянтинівське військове училище, отримав офіцерське звання підпоручник. Служив у 5-й артилерійській бригаді. З 12 серпня 1900 поручник, а з 1904 штабс-капітан.

У 1907 закінчив Миколаївську академію Генерального Штабу по 1-му розряду. Служив у Іркутському військовому округу. З 6 грудня 1913 підполковник. Учасник Першої світової війни, старший ад'ютант штабу Гродненської фортеці у 1915.

У званні полковника командир 119-го піхотного В'яземського полку з 11 грудня 1916. З 6 липня 1917 начальник штабу 3-го армійського корпусу, а з 19 жовтня цього ж року начальник штабу 27-ї піхотної дивізії. Отримав звання генерал-майор. Нагороджений орденом Святого Станіслава 2 та 3 ступенів, Святої Ганни 2 ступеня та 2 ступеня з мечами, Святого Володимира 4 ступеня.

На службі Україні

В армії Української Держави з квітня 1918, начальник штабу Сердюцької дивізії. 30 вересня 1918 отримав звання генерального хорунжого Генерального Штабу.

Після падіння Гетьманату інтернований у Києві військами Директорії УНР. Відмовився приєднатися до армії УНР і був вивезений до Німеччини разом з іншими офіцерами, вірними Павлу Скоропадському.

В 1919 брав участь у білогвардійській армії Збройні Сили Півдня Росії. З травня 1920 в Югославії.

З липня 1920 — в Армії УНР, начальник штабу 5-ї Херсонської дивізії, згодом начальник штабу 2-ї Волинської стрілецької дивізії.

В кінці 1920 виїхав до Чехословаччини, згодом до Німеччини.

В УРСР

У березні 1923 приїхав до УРСР, викладав у військових училищах Іркутську та Сум, а згодом у Київській військовій школі ім. Камєнєва.

12 січня 1931 заарештований, а 24 травня цього ж року розстріляний у Києві. Похований у братській могилі на Лук'янівському цвинтарі.

Вшанування пам'яті

Вулиця Родини Гамченків у його рідному місті Житомир.

Джерела

• Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. ISBN 966-8201-24-8
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.