Гандрій Зейлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гандрій Зейлер
н.-луж. Handrij Zejler
Народився1 лютого 1804(1804-02-01)[1][2]
Salzenforst/Słona Boršćd, Бауцен, Німеччина
Помер15 жовтня 1872(1872-10-15)[1][2] (68 років)
Лоза, Баутцен, Саксонія
ПохованняFriedhof Lohsad
Країна Саксонське королівство
Діяльністьпоет, письменник, будитель
Мова творівлужицькі мови
ЧленствоWendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька
CMNS: Гандрій Зейлер у Вікісховищі

Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів»[3][4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Discogs — 2000.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Поезія лужицьких сербів. Антологія. Київ 1971.
  4. ↑ http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95[недоступне посилання з липня 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гандрій_Зейлер&oldid=39997931