Ганичі
село Ганичі | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | ![]() | ||
Область | Закарпатська область | ||
Район | Тячівський район | ||
Тер. громада | Нересницька громада | ||
Код КАТОТТГ | UA21080090030013730 ![]() | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1402 | ||
Населення | 4986 | ||
Площа | 560 км² | ||
Густота населення | 7,12 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 90535 | ||
Телефонний код | +380 0313439 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 48°7′31″ пн. ш. 23°48′4″ сх. д. / 48.12528° пн. ш. 23.80111° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
344 м | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 90535, с.Ганичі, вул.Народна,179 | ||
Карта | |||
Мапа | |||
![]() | |||
|
Га́ничі або Ґа́ничі — село в Україні, у Закарпатській області, Тячівському районі. Входить до складу Нересницької сільської громади.
Рішенням Закарпатської обласної ради від 6 березня 2015 року[1] село Солоне Ганичівської сільської ради об'єднане із селом Ганичі.
Назви: 1402: Ganyafalwa (Csánki 1: 448), 1418: Ganya (Iványi 109), 1465: Nagy-Gania (Mihályi 468), 1500: Ganyazfalwa (Iványi Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára 52 110), 1546: Ganyczfalwa (Bélay 141), 1610: Gánia (uo.), 1773: Ganya, Ganyesty, Ganics (LexLoc. 133), 1808: Gánya, Ganica, Ganyesti (Lipszky: Rep. 194), 1828: Ganya, Ganiči (Nagy 196), 1838: Gánya (Schem. 59), 1851: Gánya (Fényes 2: 36), 1877: Gánya, Gánicsi (Hnt.), 1913: Gánya (Hnt.), 1925: Ganiči, Ganiče (ComMarmUg. 50), 1944: Gánya, Ганичu (Hnt.), 1983: Ганичі, Ганичu (ZO).
У щиті, понижено перетятому лазуровим і срібним, червона балка, обтяжена золотим орнаментом. У першій частині срібний орел з розпростертими крилами, із золотим дзьобом і чорними очима і пазурами, що тримає в лапах золотий меч вліво. У другій частині лазурова хвилеподібна балка.[2]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3800 осіб, з яких 1942 чоловіки та 1858 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 3984 особи.[4]
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 3924 | 98.44% |
російська | 46 | 1.15% |
румунська | 8 | 0.20% |
білоруська | 4 | 0.10% |
угорська | 1 | 0.03% |
словацька | 1 | 0.03% |
інші/не вказали | 2 | 0.05% |
Усього | 3986 | 100% |
Церква Успіння Пресвятої Богородиці. 1993.
В єпископській візитації 1751 р. згадують дерев'яну церкву Успіння пр. богородиці з малою вежею та двома дзвонами, слабо прикрашену образами, а апостолів не було. У 1801 р. йшлося про стару дерев'яну церкву, що розпадалася і не підлягала ремонту. Того ж року намісницький уряд підготував проект будівництва нової церкви та затвердив бюджет. Громада зі свого боку «крім роботи ручної і возової безплатно даємої, еще 230 ринських додаєт». Нову церкву Успіння було збудовано в 1810 р. Це була гарна, граційна споруда з високим готичним шпилем. Церкву зняли з реєстрації 21 листопада 1960 р. Розібрано її в середині 1966 р. за ініціативою тогочасного голови сільської ради. Дзвіниця збереглася і була перенесена до православної дерев'яної церкви, збудованої в 1925 p., куди потрапило і майно зі старої церкви. У 1993 р. збудували нову православну церкву і стара дзвіниця перестала існувати.
Базилічну смерекову церкву спорудили в 1925 р. Головний фасад, крім невеликої вежі з цибулястою банею, прикрашали дві маленькі баньки. У 1960-х роках до церкви перенесли дерев'яну дзвіницю, що стояла біля старовинної дерев'яної греко-католицької церкви, тоді вже розібраної. Православну церкву розібрали у 1993 р. Того ж року навесні залили фундамент під нову муровану церкву, і до кінця року будівництво закінчили. Мурована церква повторила у збільшеному вигляді форми дерев'яної. Іконостас вирізьбив Петро Руснак, а художнє оформлення інтер'єру виконав Вадим Мордвінов з Чернівців. На вежі встановили три дзвони, виготовлені фірмою «Акорд» та Ф. Еґрі у 1925 р. Стару дзвіницю розібрали.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці. 1992.
У 1991—1992 роках у Ґаничах на місці розібраної дерев'яної церкви збудовано нову цегляну греко-католицьку церкву. Вів будівництво Василь Кубинець, який з Михайлом Анишинцем також збирав по селах кошти. Багато допоміг двоюрідний брат В. Кубинця Юлій Кубіні, що служить священиком у США Немало сил до будівництва доклали Іван Фіцай, Петро Бердар, Іван Попович. Столярну роботу виконав Михайло Плиска. Коробове склепіння нави і вівтаря обшито дошками.
Солоний
Солоний - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Ганичі[5]
Згадки: 1904: Szolom, 1907: Szolm, 1913: Szolom
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 98,44 % |
російська | 1,15 % |
румунська | 0,20 % |
білоруська | 0,10 % |
словацька | 0,03 % |
угорська | 0,03 % |
В селі народилася Візичканич Гафія Петрівна (1912—1993) — майстриня художнього ткацтва.
- храм Успіння пр. богородиці. 1993.
- озеро Солоне
- ↑ Рішення Закарпатської обласної ради від 6 березня 2015 року. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 25 травня 2015.
- ↑ Герб села
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Рішення Закарпатської обласної ради від 6 березня 2015 року
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |