Гансонре Ганна-Міріам Адамівна
| Ганна-Міріам Гансонре | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Громадянство |  Україна  |
| Народження | 16 березня 1982 (42 роки) Донецьк, Українська РСР, СРСР |
| Зріст | 187 см |
| Спорт | |
| Країна | Україна → Росія |
| Вид спорту | волейбол |
| Завершення виступів | 2017 |
Ганна-Міріам Адамівна Гансонре (16 березня 1982, Донецьк, Українська РСР, СРСР) — українська і російська волейболістка. Переможниця Кубка виклику Європейської конфедерації волейболу. Майстер спорту Росії.
Народилася і виросла в Донецьку. Виховувалась мамою Наталією Пилипівною, оскільки батько спортсменки, уродженець Буркіна-Фасо, пішов із сім'ї, коли дівчинка була ще зовсім маленькою. У волейбол почала грати у 9-річному віці у донецькій ДЮСШ № 2 під керівництвом тренера-викладача Надії Дмитрівни Салахутдінової. У 15 років переїхала до Білої Церкви, де вступила до спортивного ліцею-інтернату та увійшла до складу місцевої команди вищої ліги «Рось», яка була базовим колективом юніорської збірної України. У липні 1998 року Анна-Міріам захищала її кольори на Всесвітніх юнацьких іграх у Москві[1] .
У 2000 керівництво Балаківської АЕС запропонували продовження кар'єри у їхньому клубові, у 2004 році прийняла російське громадянство. У Балакові темношкіра догравачка провела сім сезонів і була улюбленицею місцевих уболівальників, які називали її Сніжинкою. У складі команди вона здобула три бронзові медалі чемпіонату Росії[ru] та тричі грала у «Фіналах чотирьох» Кубка Європейської конфедерації волейболу (2002, 2004 і 2005). У сезоні 2005/06 травма Гансонре та низки інших гравців значно послабили «Балаківську АЕС», яка вкотре дійшла до вирішальних матчів єврокубка, але невдало виступила в національному чемпіонаті.
У 2007 році перейшла до омського «Спартака», з 2011 року виступала за краснодарське «Динамо». У сезоні 2012/13 її команда здобула перемогу в Кубку виклику. У фінальних матчах цього турніру Гансонре підсилювала гру свого клубу виходами на заміну, а найціннішим гравцем фіналу було визнано ще одну випускницю білоцерківського ліцею-інтернату у складі «Динамо» — Марину Марюхнич[2].
У травні 2014 року Анна-Міріам Гансонре підписала річний контракт із «Автодором-Метаром». Коментуючи її запрошення, тренер челябінок Дмитро Дьяков зазначив: «Ганна наша надія і опора. Вона чудово приймає подачу суперниць — на блюдечку викладає м'яч своїм партнеркам. Вона і в блоці дуже гарна. Може й атакувати так, що під її удар краще не потрапляти…»[3]
Після сезону в Челябінську підписала контракт з «Протоном», через 8 років повернувшись до команди із Саратовської області[4]. 2017 року завершила ігрову кар'єру.
| Роки | Команди |
|---|---|
| 1997—2000 | «Рось» (Біла Церква)
|
| 2000—2007 |  «Балаківська АЕС» (Балаково)
|
| 2007—2011 | «Омичка» (Омськ)
|
| 2011—2014 | «Динамо» (Краснодар)
|
| 2014—2015 | «Автодор-Метар» (Челябінськ)
|
| 2015—2017 | «Протон» (Балаково)
|
- Володар Кубка виклику (1): 2013.
- Срібний призер Кубка CEV (1): 2005
- Бронзовий призер Кубка CEV (1): 2002
- Бронзовий призер чемпіонату Росії (3): 2003, 2004, 2005.
- Бронзовий призер Кубка Росії (4); 2009, 2011, 2013, 2016.
- ↑ Темнокожая звезда родом из Донецка. «Спорт-Экспресс». 6 березня 2004. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
- ↑ Краснодарское «Динамо» — обладатель женского Кубка Вызова!. Всероссийская федерация волейбола. 24 березня 2013. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 грудня 2014.
- ↑ В челябинском волейболе подкрепление — украинка с французской фамилией. «Комсомольская правда». 10 октября 2014. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
- ↑ Гансонре вернулась в «Протон». «Спорт-Экспресс». 4 июля 2015. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 2015-7-31.
- Профіль та статистика на сайті агентства «Волей Сервіс» [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Профіль на сайті Європейської конфедерації волейболу(англ.)
- «Иногда делаю вид, что ничего не понимаю по-русски». SportUrala.ru. 9 октября 2014. Архів оригіналу за 3 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
- Anna Miriam Gansonre (англійська) . women.volleybox.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - Anna Miriam Gansonre (англійська) . WorldofVolley. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
{{cite web}}: Зовнішнє посилання в|publisher= - Anna Miriam Gansonre (англійська) . CEV. Процитовано 23 липня 2022.