Перейти до вмісту

Ганс фон Пехман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ганс фон Пехман
нім. Hans von Pechmann
Народився1 квітня 1850(1850-04-01)
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварське королівство
Помер19 квітня 1902(1902-04-19) (52 роки)
Тюбінген, Німеччина
·отруєння
Місце проживанняБаварське королівство
Країна Баварське королівство
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materГрайфсвальдський університет
Галузьорганічна хімія[1], поліетилен[1] і хімічний аналіз[d][1]
ЗакладТюбінгенський університет
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Науковий керівникГенріх Лімпріхтd
Аспіранти, докторантиНевіл Сіджвікd
ЧленствоЛеопольдина
CMNS: Ганс фон Пехман у Вікісховищі

Ганс фон Пехман (нім. Hans von Pechmann; 1 квітня 1850 — 19 квітня 1902) — німецький хімік, відомий відкриттям діазометану в 1894 році[2][3], конденсації Пехмана[4][5] та синтезу піразолу Пехмана.[6]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Нюрнберзі. Вивчав хімію у Мюнхенському університеті, потім перейшов на навчання у Генріха Лімпріхта в університеті Грайфсвальда.[7] У 1888 році його було обрано до Леопольдини.[8]

Був викладачем у Мюнхенському університеті до 1895 року. Пізніше працював викладачем у Тюбінгенському університеті до 1902 року. Тут він підтримував тісні дружні та професійні зв'язки з Едуардом Бухнером.

Був першим, хто приготував 1,2-дикетони (наприклад, діацетил), ацетондикарбонову кислоту, метилгліоксаль та дифенілтрикетон; встановив симетричну структуру антрахінону.

Фон Пехман також випадково виготовив перший приклад твердого поліетилену у 1898 р. шляхом розкладання діазометану.

Фон Пехман страждав від сильних болів внаслідок хвороби нервів[9] і покінчив життя самогубством, прийнявши ціанід, у віці 52 років[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ H. von Pechmann (1894). Ueber Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 27 (2): 1888—1891. doi:10.1002/cber.189402702141. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  3. ↑ H. von Pechmann (1895). Ueber Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 28 (1): 855—861. doi:10.1002/cber.189502801189. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  4. ↑ H. von Pechmann, Carl Duisberg (1883). Ueber die Verbindungen der Phenole mit Acetessigäther. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 16 (1): 2119—2128. doi:10.1002/cber.188301602117. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  5. ↑ H. von Pechmann (1884). Neue Bildungsweise der Cumarine. Synthese des Daphnetins. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 17 (1): 929—936. doi:10.1002/cber.188401701248. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  6. ↑ H. von Pechmann (1898). Pyrazol aus Acetylen und Diazomethan. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 31 (3): 2950—2951. doi:10.1002/cber.18980310363. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  7. ↑ Fieser, Louis F.; Hensel, Hans Ruprecht (1968). Organische Chemie (вид. 2. verb. Aufl). Weinheim: Verlag Chemie. ISBN 3-527-25075-1. OCLC 69403307.
  8. ↑ Mitglieder. Nationale Akademie der Wissenschaften Leopoldina (нім.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
  9. ↑ Trommsdorff, Ernst (1976). Dr. Otto Röhm, Chemiker und Unternehmer (вид. 1. Aufl). Düsseldorf: Econ Verlag. ISBN 3-430-19130-0. OCLC 60604421.
  10. ↑ Koenigs, Wilhelm (1903). Hans von Pechmann. Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. 36 (4): 4417—4511. doi:10.1002/cber.190303604134. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс_фон_Пехман&oldid=43737853