Гарячий хетчбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Modern hot hatches
A small front-engined car with three doors, wing mirrors, and alloy wheels
Toyota GR Yaris (2020– дотепер)
A medium-sized front-engined car with five doors, wing mirrors, and alloy wheels
Volkswagen Golf GTI Clubsport (Mk8) (2021–дотепер)

Гарячий хетчбек (скорочено від англ. hot hatch) — високопродуктивний варіант автомобіля хетчбек. Термін виник у середині 1980-х років, однак швидші заводські версії хетчбеків випускаються з 1970-х років. Двигун із переднім розташуванням, який використовує бензин як паливо, разом із приводом на передні колеса є найпоширенішою силовою установкою, однак повний привід став частіше використовуватися приблизно з 2010 року. Більшість гарячих хетчбеків мають європейське чи азіатське походження.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Використання терміну «гарячий хетчбек» англ. hot hatchback почало використовуватися у Сполученому Королівстві в 1983 році, який був скорочений до «хот хетйч» у 1984 році.[1] Цей термін вперше з’явився в газеті The Times у 1985 році,[2] а тепер він загальноприйнятий, хоча й неофіційний, як основний термін. Це ретроспективно застосовується до автомобілів з кінця 1970-х років, але не було фразою, яка використовувалася в той час.[3] У той час як гарячі хетчбеки, як правило, мають конструкцію з двома коробками, конструкції з трьома коробками/похилим ліфтбеком не є чимось нечуваним, і деякі з них переходять на територію спортивних седанів.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Motor. 166. Temple Press. 1984. Процитовано 24 December 2018.
  2. The Times, Friday August 16, 1985; pg. 21; Issue 62218
  3. Autocar 5000th Road Test edition March 2011