Гастоне Бін

Гастоне Бін
Гастоне Бін
Гастоне Бін під час виступів за «Мілан» (1956–1960 )
Особисті дані
Народження	11 серпня 1936(1936-08-11) (88 років)
	Сан-Канціан-д'Ізонцо, Італія
Зріст	170 см
Вага	70 кг
Громадянство	Італія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1946-1953 1953-1955	«Сан-Канціан» «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1955–1960 «Мілан» 87 (39) 1955–1956 →  «П'яченца» 21 (23) 1960–1964 «Дженоа» 123 (46) 1964–1967 «Наполі» 45 (10) 1967–1969 СПАЛ 22 (2) 1969–1972 «Белларія» 74 (18)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1957–1958 Італія 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1969–1973 «Белларія» 1973–1974 «Равенна» 1974–1975 «Форлі» 1975–1977 «Каттоліка» 1980–1981 «Лекко» 1981–1983 «Беневенто» 1983–1984 «Барлетта» 1984–1985 «Казертана» 1985 «Казарано» 1986–1987 «Кампанія Путеолана» 1988 «Кампанія Путеолана» 1988–1989 «Фазано»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Гастоне Бін (італ. Gastone Bean, нар. 11 серпня 1936, Сан-Канціан-д'Ізонцо) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Мілан», з яким став дворазовим чемпіоном Італії, та «Дженоа», а також національну збірну Італії. Як тренер працював з нижчоліговими італійськими клубами, здебільшого у Серії С.

Клубна кар'єра

Народився 11 серпня 1936 року в місті Сан-Канціан-д'Ізонцо. Розпочав займатись футболом у місцевому однойменному клубі, але вже 1953 року потрапив в академію «Мілана». Восени 1955 року був відданий в оренду в «П'яченцу», в якій забив 23 голи у 21 матчі чемпіонату, ставши найкращим бомбардиром Серії С сезону 1955/56. При цьому 7 голів Бін забив в останньому турі проти «Леччо» (9:4).

У наступному сезоні Гастоне дебютував за «Мілан» у Серії А, вийшовши 14 жовтня 1956 року на матч проти «Падови» (0:2). Незважаючи на певний скептицизм через його молодий вік та недосвідченість, головний тренер клубу Джузеппе Віані довіряв Біну, який чергувався з Карло Галлі на позиції центрального нападника. В результаті молодий нападник забив 17 голів, серед яких гол в дербі 10 березня 1957 року, що завершився нічиєю 1:1, ставши четвертим найкращим бомбардиром Серії А і допоміг «россонері» виграти чемпіонат Італії. У наступному сезоні разом з деякими іншими товаришами по команді Бін заразився вірусним гепатитом, проте зумів записати до свого активу 10 голів. У сезоні 1958/59 завоював чергове Скудетто, будучи дублером бразильця Жозе Алтафіні. Бін забив 4 голи, серед яких дубль у ворота «Удінезе» (7:0). У останньому четвертому сезоні в рідному клубі Бін забив 8 голів у 25 матчах і зайняв з командою третє місце.

1960 року уклав контракт з клубом Серії В «Дженоа», де утворив дует форвардів з Едді Фірмані. У першому сезоні Бін забив 14 голів у 34 матчах, в тому числі чотири голи 2 квітня 1961 року у матчі проти «Новари». Тим не менш «грифони» залишилися в Серії B, зайнявши 13 місце через позбавлення очок. Підвищення відбулося наступного року, коли «Дженоа» закінчила сезон на першому місці, а Бін забив 20 голів, ставши другим бомбардиром чемпіонату. Наступні два сезони Гастоне провів з «Дженоа» у Вищому дивізіоні, вигравши з командою Кубок Дружби у 1963 році та Кубок Альп 1964 року.

1964 року Бін знову повернувся до Серії В, ставши гравцем «Наполі». В сезоні 1964/65 нападник забив 6 голів, ставши другим найкращим бомбардиром команди, і допоміг клубу повернутись в Серію А. Після цього неаполітанський клуб придбав двох високоякісних форвардів Жозе Алтафіні, якому Бін вже програвав конкуренцію у «Мілані», та Омара Сіворі. В результаті цього Гастоне став рідко з'являтись на поле і в наступні два сезони у Серії А забив 3 і 1 гол відповідно.

1967 року став гравцем СПАЛа, президент якого Паоло Мацца хотів посилити атаку свого клубу. Втім через травму коліна Бін зіграв за «біло-блакитних» у Серії В сезону 1967/68 лише 6 матчів, не забивши жодного голу, а його клуб покинув еліту. Втім Гастоне залишився у клубі на наступний сезон, забивши 2 голи у 16 матчах Серії В.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Белларія» з Серії D, де працював граючим тренером у 1969—1972 роках.

Виступи за збірну

26 травня 1957 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в грі відбору на чемпіонат світу 1968 року проти Португалії (0:3). Загалом за 2 роки провів у формі головної команди країни 4 матчі.

Кар'єра тренера

Після роботи з «Белларією», яку Бін закінчив 1973 року, тренер працював у Романьї з клубами «Равенна» (Серія С), «Форлі» та «Каттоліка» (обидва — Серія D). Після цього недовго працював у «Лекко».

1981 року став головним тренером команди «Беневенто», тренував команду з Беневенто два роки..

Після цього протягом 15 матчів був головним тренером «Барлетти» (6 перемог, 6 нічиїх і 3 поразки у Серії C1 сезону 1983/84), а в подальшому працював також у Серії С1 з клубами «Казертана», «Казарано» та «Кампанія Путеолана».

Останнім місцем тренерської роботи Біна був клуб Серії С2 «Фазано», головним тренером команди якого Гастоне був з 1988 по 1989 рік.

Титули і досягнення

• Чемпіон Італії (2):

«Мілан»: 1956–1957, 1958–1959

Індивідуальні

• Включений до Зали слави «Дженоа».

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
26-5-1957	Лісабон	Португалія	3 – 0	Італія	Відбір до ЧС 1958	-
4-12-1957	Белфаст	Північна Ірландія	2 – 2	Італія	товариський матч	-
9-11-1958	Париж	Франція	2 – 2	Італія	товариський матч	-
13-12-1958	Генуя	Італія	1 – 1	Чехословаччина	Кубок Центральної Європи	-
Усього		Матчів	4		Голів	0

Примітки

Посилання

• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] (італ.)
• Гастоне Бін на сайті National-Football-Teams.com (англ.)