Перейти до вмісту

Гвоздики піскові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гвоздики піскові
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздикові (Caryophyllaceae)
Рід: Гвоздики (Dianthus)
Вид:
Гвоздики піскові (D. arenarius)
Біноміальна назва
Dianthus arenarius

Гвоздики піскові[1], гвоздика піщана[2], гвоздика піскова[3] (Dianthus arenarius) — вид рослин з родини гвоздичних (Caryophyllaceae), поширений у північній, середній і східній Європі.

Багаторічна трав'яниста рослина 5–12 см заввишки; росте в пучку. Стебло від прямого до висхідного, від нерозгалуженого до малорозгалуженого, голе. Листки супротивні, без черешка, об'єднані в основі. Листова пластина лінійна, майже голкоподібна, з цілими краями, з паралельним жилкуванням, сірувато-зелена. Квітів 1–5; запашні. Віночок радіально-симетричний, білий, ширина ≈ 3 см; вузьких пелюсток 5. Чашечка зрощена, трубчаста, злегка стає вужчою до вершини, 5-дольна, часто фіолетова. Тичинок зазвичай 10. Плід: 4-клапанна коробочка[4].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у північній, середній і східній Європі (Фінляндія, Швеція, Австрія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Росія, Білорусь, Естонія, Литва, Латвія, Молдова, Україна, Хорватія, Румунія) та в Західному Сибіру[5][6][7]. Населяє піщані болота, хребти, вивітрені скелясті хребти[4].

В Україні вид росте на пісках і на кам'янистих схилах — на Поліссі та Лісостепу, звичайно (підвиди Dianthus arenarius subsp. pseudoserotinus (Błocki) Tutin + Dianthus arenarius subsp. pseudosquarrosus (Novák) Kleopow[8].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Dianthus arenarius // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Могиляк, М. Г. Збагачення асортименту декоративних гвоздик видами природної флори // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Сер.: Лісівництво та декоративне садівництво. — 2013. — Вип. 187. — № 3. — С. 56-60.
  3. Бащенко, М.І.; Гончар, О.Ф.; Білушенко А.А. Біорізноманіття екомережі Черкащини та оптимізація співвідношення угідь. — Черкаси : Черкаська дослідна станція біоресурсів НААН України, 2010. — С. 103.
  4. а б NatureGate. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  7. Euro+Med Plantbase. Процитовано 05.06.2019. (англ.)
  8. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 81.