Гегемон

Гегемо́н (грец. ἡγεμών, трансліт. гeґемон, новогрецькою ηγεμόνας «іґемонас», «проводир, провідник, керівник, напутник») — керівник, вождь, носій гегемонії^[1].

Також так називають^[хто?] військово-політичних діячів, які контролють дії агресивно налаштованих людей, здатних розв'язати війну.^{[джерело?]}

Історично термін використовувався для позначення звання керівника або воєначальника, намісника, рідше — імператора. У Новому Заповіті прокуратор Юдеї Понтій Пілат має титул гегемон (игемонъ).

Із цього ж кореня походить і слово ἡγούμενος (іґуменос — «ігумен»), яке означає керівника православного монастиря.

Примітки

↑ Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (українська) . Київ: Довіра. с. 246. ISBN 966-507-049-5. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)

Джерела

Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. — К.: Довіра, 2000. — С. 246.

[1] Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. (2000). Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень (українська) . Київ: Довіра. с. 246. ISBN 966-507-049-5. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)

[1]