Перейти до вмісту

Гелена Альмейда

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альмейда.
Гелена Альмейда
порт. Maria Helena de Castro Neves de Almeida
При народженніпорт. Helena Maria de Castro Neves de Almeida
Народження1934[1][2]
Лісабон, Португалія[1][2]
Смерть25 вересня 2018(2018-09-25)[3][2]
 Сінтра, Лісабонський округ, Португалія[2]
(інфаркт міокарда)
Країна Португалія[4]
НавчанняЛісабонський університет
Діяльністьфотограф, художниця, мисткиня
БатькоLeopoldo de Almeidad
У шлюбі зArtur Rosad
Роботи в колекціїНаціональний музей «Центр мистецтв імені королеви Софії», Тейт, Музей сучасного мистецтва[2] і Institut Valencià d'Art Modernd
Нагороди
Grand Officer of the Order of Prince Henry
CMNS: Гелена Альмейда у Вікісховищі

Гелена Альмейда (11 квітня 1934, Лісабон — 25 вересня 2018, Сінтра) — португальська художниця-неоконкретистка, відома своїми роботами в області фотографії, перформансу, боді-арту, живопису та малювання.

Із біографії

[ред. | ред. код]

Народилася у Лісабоні в родині португальського скульптора Леопольдо де Альмейди.

1955 року Гелена закінчила факультет образотворчого мистецтва Лісабонського університету.

Творчі напрацювання

[ред. | ред. код]

1967 року Альмейда вперше оформила свою виставку в галереї Бухгольц (Лісабон). У своїх роботах уперше використовувала тривимірні елементи, що створювало ефект об'ємності й викликало зацікавленість глядача.

1969 року визначила новий аспект у своїй роботі: прагнення до саморепрезентації. Головним аспектом виставки стала чорно-біла фотографія художниці в полотні. Розкинувши руки й дивлячись вниз, вона виглядала  як Христос, що несе хрест. Ця фотографія стверджувала: різниці між твором і тілом художника немає. Гасло: «Я — полотно!» визначило актуальність її творчості.

Початок 1970-их років — Альмейда повернулася до тривимірних ескізів.  У малюнках з нитками кінського волосся почуття виходили назовні й робота починала жити самостійно. «Живопис назовні» — так визначила свій стиль авторка.

1975 року Гелена спробувала об'єднати малювання, живопис та фотографію. Малюнок був представлений кінськими нитками; живопис — кольорами: синій, червоний, іноді чорний. Фотографія слугувала метанарративом, універсальною системою понять, знаків, символів, метафор, спрямованих на створення певного типу. ЇЇ роботи сприймалися як експерименти: дизайн в кіно, від картини до коміксу, від фотографії до скульптури, від архітектури до перформансу.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Вийшла заміж за архітектора Артура Роза. Дочка Йоана Роза також стала художницею. Альмеїда померла в своєму будинку в Сінтрі, Лісабон, 25 вересня 2018 року у віці 84 роки.

Виставки

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Серед нагород — грант від Фонду Галуста Гюльбенкяна (1964); перша премія за малювання Коїмбрського університету (1967); Великий Орден Інфанта дона Енріке (2003).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124401732 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д Музей сучасного мистецтва — 1995.
  3. ↑ Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  4. ↑ https://www.workwithdata.com/person/helena-almeida-1934

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гелена_Альмейда&oldid=37425808