Перейти до вмісту

Гельмштедтський університет

Координати: 52°13′45″ пн. ш. 11°00′31″ сх. д. / 52.2293° пн. ш. 11.0087° сх. д. / 52.2293; 11.0087
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гельмштедтський університет
нім. Universität Helmstedt
Гельмштедтський університет в XVII ст.
52°13′45″ пн. ш. 11°00′31″ сх. д. / 52.2293° пн. ш. 11.0087° сх. д. / 52.2293; 11.0087
Назва латиноюAcademia Julia
КраїнаНімеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Гаслолат. Ex Forti Dulcedo[1]
Назва на честьJulius, Duke of Brunswick-Lüneburgd Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1576 Редагувати інформацію у Вікіданих
Закрито1810 Редагувати інформацію у Вікіданих
Складається зFormer university library of Helmstedtd і Juleumd Редагувати інформацію у Вікіданих
ВипускникиCategory:University of Helmstedt alumni
Сайтuni-helmstedt.hab.de​(нім.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Helmstedt University у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гельмштедтський університет (нім. Universität Helmstedt, лат. Academia Julia) — заклад вищої освіти, що існував з 1576 до 1810 року, у німецькому місті Гельмштедт.

Історія

[ред. | ред. код]

Академія Юлія була заснована герцогом Юлієм[en], князем Брауншвейг-Вольфенбюттельським, у Гельмштедті як перший виразно протестантський університет у північній частині Німеччини[2] та відкрилася 15 жовтня 1576 року урочистою службою в церкві Святого Стефана[de]. Першим її ректором став дванадцятирічний син засновника, подальший герцог Генріх Юлій[en].

Репутація нового університету зростала завдяки багатьом відомим особистостям, так що на початок 1625 року він був третім за величиною університетом серед німецькомовних країн. У той час в середньому щороку до університету приймали близько 500 студентів.[3] Однак того ж року Тридцятилітня війна і спалах чуми в Гельмштедті призвели до припинення викладання до 1626 року.[4] У листопаді 1625 року третина населення стала жертвою чуми, а 295 міських будинків стояли порожніми.[5]

Домінування ортодоксального лютеранського[en] богословського факультету в Гельмштедті почало зменшувати привабливість Академії Юлія. Із заснуванням інших університетів на півночі Німеччини, наприклад, Кільського університету (1665), але особливо із заснуванням реформаторських університетів у Галле (1692) і передусім у Геттінгені (1734), Гельмштедтський університет став суто провінційним для студентства герцогства Брауншвейг-Вольфенбюттель у другій половині XVIII століття. Навіть короткочасне збільшення кількості студентів під час Семирічної війни не змінило цієї ситуації. У 1795 році в університеті все ще навчалося 97 юнаків.

Взимку 1790—1791 років мав місце кількатижневий конфлікт між студентами університету та міськими ремісниками, після серйозних заворушень у лютому 1791 року студенти переїхали до сусіднього села Гарбке. Завдяки втручанню уряду князівства Брауншвейг-Вольфенбюттель і посередництву мера Гельмштедта Георга Файна, який виступив посередником між сторонами конфлікту, 2 березня 1791 року студенти повернулися до університетського містечка.[6]

З падінням Старої імперії у 1806—1807 роках Гельмштедт перейшов під управління наполеонівського Вестфальського королівства, в якому існували інші університети в Марбурзі, Рінтельні, Геттінгені та Галле. Університети Рінтельна та Гельмштедта стали жертвами адміністративної реформи за часів міністра Йоганнеса фон Мюллера[en]. Академія Юлія була закрита наприкінці зимового семестру 1809/1810 навчального року в травні 1810 року за наказом короля Жерома Бонапарта грудня 1809 року.[7]

Структура університету

[ред. | ред. код]

До складу університету входили три фахові факультети: богословський, юридичний та медичний, а також базовий філософський факультет з сімома вільними мистецтвами.

Як правило, на богословському, юридичному та медичному факультетах викладали по чотири професори. На філософському факультеті було близько шести-восьми професорів. За 234 роки існування в Гельмштедтському університеті викладали загалом 279 професорів, серед яких 60 богословів, 76 юристів, 46 медиків і 97 філософів.[8]

Література

[ред. | ред. код]
  • Herbert Mundhenke: Die Matrikel der Universität Helmstedt 1685—1810. Hildesheim 1979.
  • Martin Zeiller: Kurtze Beschreibung der Fürstl. Julius-Vniversität zu Helmstett. In: Matthäus Merian (Hrsg.): Topographia Ducatus Brunswick et Lüneburg (= Topographia Germaniae. Band 15). 1. Auflage. Matthaeus Merians Erben, Frankfurt am Main 1654, S. 113—115
  • Academia Julia. Die Universität Helmstedt (1576—1810). Ausstellung des Landkreises zur EXPO 2000. 2 Bände. Helmstedt 2000.
  • Academia Julia, Universität Helmstedt — Tradition, Zukunft. Landkreis Helmstedt, Helmstedt 2002 (Beiträge zur Geschichte des Landkreises und der ehemaligen Universität Helmstedt, 15).
  • Sabine Ahrens: Die Lehrkräfte der Universität Helmstedt (1576—1810). Landkreis Helmstedt, Helmstedt 2004 (Veröffentlichungen der Kreismuseen Helmstedt, 7), ISBN 3-937733-70-1.
  • Uwe Alschner: Universitätsbesuch in Helmstedt 1576—1810. Modell einer Matrikelanalyse am Beispiel einer norddeutschen Universität. Braunschweigischer Geschichtsverein, Wolfenbüttel 1998 (Beihefte zum Braunschweigischen Jahrbuch. 15), ISBN 3-928009-14-1.
  • Peter Baumgart, Ernst Pitz: Die Statuten der Universität Helmstedt. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1963 (Veröffentlichungen der Niedersächsischen Archivverwaltung, 15), ISBN 3-525-35067-8
  • Gerd Biegel: «Dieser Professor ist ganz unnütz für die Universität». Die braunschweigische Landesuniversität Helmstedt im Bericht des «Universitätsbereisers» Friedrich Gedike aus dem Jahr 1789 (= Braunschweiger Museumsvorträge. Band 4), Braunschweigisches Landesmuseum, Braunschweig 2002, ISBN 3-927939-61-7.
  • Jens Bruning, Ulrike Gleixner: Das Athen der Welfen — Die Reformuniversität Helmstedt 1576—1810 (= Ausstellungskataloge der Herzog August Bibliothek. Nr. 92), Harrassowitz, Wiesbaden 2010, ISBN 978-3-447-06210-7.
  • Hans Haase: Die Universität Helmstedt 1576—1810. Bilder aus ihrer Geschichte, ausgewählt und erläutert von Hans Haase, Fotos von Günter Schöne. Jacobi, Bremen / Wolfenbüttel 1976, ISBN 3-87447-052-0.
  • Ingrid Henze: Der Lehrstuhl für Poesie an der Universität Helmstedt bis zum Tode Heinrich Meiboms d. Ält. (†1625): eine Untersuchung zur Rezeption antiker Dichtung im lutherischen Späthumanismus, Olms-Weidmann, Hildesheim / Zürich / New York, NY 1990, ISBN 3-487-09329-4 (Dissertation Universität Göttingen 1990, 228 Seiten).
  • Hermann Hofmeister: Die Gründung der Universität Helmstedt …. Hofbuchdruckerei Gebrüder Jänecke, Helmstedt 1904.
  • Alberto Jori, Hermann Conring (1606—1681): Der Begründer der deutschen Rechtsgeschichte, mit einer Grußadresse von Kristian Kühl, Tübingen, 2006, ISBN 3-935625-59-6.
  • Claudia Kauertz: Wissenschaft und Hexenglaube, die Diskussion des Zauber- und Hexenwesens an der Universität Helmstedt (1576—1626), (= Hexenforschung, Band 6), Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 2001, ISBN 978-3-89534-353-7 (Dissertation Universität Göttingen 1998, 297 Seiten).
  • Richard Kirwan: Empowerment and representation at the university in early modern Germany: Helmstedt and Würzburg, 1576—1634. Harrassowitz, Wiesbaden, 2009 (Wolfenbütteler Arbeiten zur Barockforschung, 46).
  • Wiebke Kloth: Die Universität Helmstedt und ihre Bedeutung für die Stadt Helmstedt. Landkreis Helmstedt, Helmstedt 2003 (Beiträge zur Geschichte des Landkreises und der ehemaligen Universität Helmstedt, 16).
  • Friedrich Koldewey: Die Geschichte der klassischen Philologie auf der Universität Helmstedt. Friedrich Vieweg & Sohn, Braunschweig, 1895
  • Joachim Lehrmann: Hexen- und Dämonenglaube im Lande Braunschweig. Lehrmann, Lehrte 2009, ISBN 978-3-9803642-8-7 (Kapitel: Zur Rolle der Welfenuniversität in Helmstedt. S. 235—273).
  • Hans-Ehrhard Müller: Helmstedt — die Geschichte einer deutschen Stadt. 2. Aufl. Helmstedt 2004, S. 360—433.
  • N. N.: Späthumanismus und Landeserneuerung. Die Gründungsepoche der Universität Helmstedt 1576—1613, Sonderausstellung des Braunschweigischen Landesmuseums für Geschichte und Volkstum vom 4. September bis 28. November 1976 aus Anlass des 400-jährigen Gründungstages der Universität Helmstedt am 15. Oktober 1976, In: Veröffentlichungen des Braunschweigischen Landesmuseums, Nr. 9, Braunschweig 1976.
  • Hans Ramdohr: Eine vergessene Musenstadt [Universität Helmstedt]. Deutsche Corpszeitung, 42. Jahrgang, Frankfurt am Main, Oktober 1925, Nr. 7, S. 217—220.
  • Alois Schikora: Die Spruchpraxis an der Juristenfakultät zu Helmstedt. Hansen-Schmidt Verlagsgesellschaft 1973, ISBN 3-7881-1811-3.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ «Солодкість [походить] від сильного»; Суд 14:14. Das Wappen des Siegels zeigt den biblischen Kampf zwischen Samson und einem Löwen.
  2. ↑ P. Baumgart: David Chytraeus und die Gründung der Universität Helmstedt. In: Braunschweigisches Jahrbuch 42 (1961), S. 35–37.
  3. ↑ Wilhelm Havemann: Geschichte der Lande Braunschweig und Lüneburg, Band 3, Verlag der Dieterichschen Buchhandlung, Göttingen 1857, S. 36.
  4. ↑ Friedrich August Ludewig: Geschichte und Beschreibung der Stadt Helmstedt. Fleckeisensche Buchhandlung, Helmstedt 1821.
  5. ↑ Wilhelm Havemann: Geschichte der Lande Braunschweig und Lüneburg. Band 3, Verlag der Dieterichschen Buchhandlung, Göttingen 1857, S. 75.
  6. ↑ Georg Objartel: Sprache und Lebensform deutscher Studenten im 18. und 19. Jahrhundert. de Gruyter, Berlin, ISBN 978-3-11-045399-7, S. 29.
  7. ↑ U. Alschner: Universitätsbesuch in Helmstedt 1576—1810. Wolfenbüttel 1998.
  8. ↑ Carl von Heister: Nachrichten über Gottfried Christoph Beireis, Professor zu Helmstedt von 1759 bis 1809. Nicolai, Berlin 1860, S. 60

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гельмштедтський_університет&oldid=44680878