Генеральні штати 1789
| Генеральні штати 1789 | |
 | |
| Назва | фр. États généraux de 1789 |
|---|---|
| Країна |
 Французьке королівство |
| Замінений на | Національні установчі збори |
| Момент часу | 1789 |
| Час/дата початку | 24 січня 1789 |
| Час/дата закінчення | 20 червня 1789 |
| Кількість учасників | 1154 |
 Генеральні штати 1789 у Вікісховищі | |
Генеральні штати 1789 року (фр. États généraux de 1789) — це Генеральні штати Королівства Франція, які були скликані королем Франції та Наварви Людовіком XVI. Вони складалися майже із 1139 депутатів, обраних у від кожного зі станів відповідно, до загальних положень від 24 січня 1789 року[1].
Генеральні штати 1789 року, були першими Генеральними штати королівства від 1614 року. Вони також були останніми за доби Старого порядку. Король скликав для врегулювання фінансової кризи представників трьох станів: духовенства, шляхти та непривілейовану частина суспільства — третій стан[2].
Генеральні штати розпочали перше засідання у Версалі, 5 травня 1789 року[3]. Засідання тривали кілька тижнів (травень-червень 1789 роки), але не змогли вирішити навіть першого питання порядку денного — про те, як проводити голосування: постановою (пропозиція короля), що дало б перевагу першим двом станам, або всім разом, що дало б перевага Третьому стану. В результаті Третій стан 17 червня сформував Національні установчі збори і закликав два інших стани приєднатися до нього.
Після провалу королівської сесії, 23 червня Людовік XVI наказав депутатським палатам перших двох станів — духовенству та знаті — приєднатися до третього стану. Після присяги Національні установчі збори складовою французької держави. Людовік XVI визнав її лише через 3 місяці, тоді ж він прийняв Декларацію прав людини і громадянина.
- ↑ Règlement général du 24 janvier 1789 [Архівовано 20 листопада 2020 у Wayback Machine.], dans Archives parlementaires de 1787 à 1860, première série, tome I, pp. 544-550.
- ↑ Arrêt du conseil d'État du 8 août 1788 [Архівовано 19 листопада 2020 у Wayback Machine.], dans Archives parlementaires de 1787 à 1860, première série, tome I, pp. 887-888.
- ↑ Dyer, Thomas Henry; Hassall, Arthur (1901). 1679–1789 [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.]. G. Bell and sons.
- Carlyle, Thomas (1902). The French Revolution: a History. New York: Thomas Nelson and Sons.
- Doyle, William. The Oxford History of the French Revolution (2003)
- Furet, Francois, and Mona Ozouf, eds. A Critical Dictionary of the French Revolution (1989) pp. 45–53
- von Guttner, Darius (2015). The French Revolution. Melbourne: Nelson Cengage.
- Neely, Sylvia (2008). A concise history of the French Revolution. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield.
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 10. Cambridge University Press. (англ.)- Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 11. Cambridge University Press. с. 154—155. (англ.)
