Перейти до вмісту

Генрик Беднарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беднарський.
Генрик Беднарський
пол. Henryk Bednarski Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився22 червня 1934(1934-06-22) Редагувати інформацію у Вікіданих
Малкіня-Ґурна, Ґміна Малкіня-Ґурна, Островський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер30 жовтня 2023(2023-10-30) Редагувати інформацію у Вікіданих (89 років)
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсоціолог, викладач університету
Alma materУніверситет Казимира Великого в Бидгощі Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняпрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Казимира Великого в Бидгощі Редагувати інформацію у Вікіданих і Q48860659? Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоUnion of Polish Youthd Редагувати інформацію у Вікіданих, Związek Młodzieży Wiejskiejd Редагувати інформацію у Вікіданих, Q11796847? Редагувати інформацію у Вікіданих і Polish–Soviet Friendship Societyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністр національної освіти Польщіd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяПольська об'єднана робітнича партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» орден «За заслуги» III ступеня золотий хрест Заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі Medal of the 40th Anniversary of People's Poland
заслужений діяч культури Польщі
Медаль Комісії народної освіти Польщі

Генрик Беднарський (пол. Henryk Bednarski; нар. 22 червня 1934, Малкіня-Ґурна) — польський соціолог, комуністичний діяч, доктор гуманітарних наук, міністр народної освіти ПНР (1987—1988) в кабінеті Збіґнєва Месснера.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в родині лісничого. Заочно закінчив Педагогічний університет в Гданську. У молодості працював шкільним вчителем. З чотирнадцятирічного віку перебував у «польському комсомолі» СПМ, з двадцятирічного — в правлячій компартії ПОРП. У 1960 Генрик Беднарський був зарахований в партійний апарат[1].

До 1963 був секретарем з пропаганди партійного комітету в Тухолі. Потім до 1969 очолював організацію Союзу сільської молоді Бидгощського воєводства[2]. У 1973 прослухав тримісячні курси у Вищій партійній школі при ЦК КПРС. У 1971 році здобув науковий ступінь «доктор гуманітарних наук», а у 1978 році здобув габілітацію. З 1973 по 1978 Беднарський — завідувач відділом науки і освіти воєводського комітету ПОРП.

Паралельно в 1969—1980 Беднарський був науковим співробітником Педагогічного університету в Бидгощі. Завідував кафедрою соціології, потім обіймав посаду проректора. Кілька років очолював Бидгощське наукове товариство.

Партійна кар'єра

[ред. | ред. код]

Різкий кар'єрний зліт Беднарського припав на 1980 рік. Йому сприяли серпневий страйковий рух і створення незалежної профспілки Солідарність. На місце скомпрометованих керівників піднімалися менш відомі функціонери, подібні Беднарському.

В Бидгощі був відсторонений перший секретар воєводського комітету Юзеф Майхшак, відомий жорстко авторитарним стилем керівництва. Група впливових партійних функціонерів на чолі з першим секретарем міськкому Ігнаци Іваньчем підтримала кандидатуру Беднарського. На пленумі воєводського комітету 16 жовтня Генрик Беднарський був затверджений першим секретарем. Він мав репутацію «партійного інтелігента», і громадськість очікувала від Беднарський більш ліберального курсу, однак, незважаючи на сформований імідж, Беднарський дотримувався ортодоксально-комуністичної та прорадянської лінії[3].

19 березня 1981 року стався жорсткий конфлікт — члени профспілкової делегації, що прийшла на переговори з владою щодо легалізації Сільської Солідарності, були жорстоко побиті міліцією прямо в залі міської ради. Результатом стали масові протести по всій країні і багатомільйонний загальнопольський страйк. Безпосередньо в цих подіях Генрик Беднарський не брав участі, але за посадою першого секретаря санкціонував дії силовиків. У березні відразу після подій Беднарський подав у Політбюро ЦК ПОРП заяву про відставку, яка була відхилена.

У період воєнного стану Генрик Беднарський проводив в Бидгощі репресивну політику WRON. З його санкції активісти «Солідарності» піддавалися інтернуванню, арештам, звільненням та іншим формам переслідувань[1].

Діяльність Беднарського як Бидгощського секретаря була оцінена вищим партійним керівництвом. В кінці листопада 1983 він був переведений до Варшави і призначений секретарем ЦК ПОРП. У 1985—1986 очолював в ЦК відділ науки і освіти, в 1986—1988 був головою ідеологічної комісії. Входив до редколегії друкованого органу ЦК ПОРП Nowe Drogi, очолював редколегію партійного теоретичного журналу Ideologia i polityka. Проводив курс партійного консерватизму, але в повній мірі орієнтувався на Войцеха Ярузельського.

У жовтні 1987 Генрик Беднарський був призначений міністром національної освіти в уряді Збігнева Месснера. Домагався збільшення бюджетного субсидування освітньої системи[2]. Обіймав міністерський пост менше року, до приходу на пост глави уряду Мечислава Раковського.

У 1988 нова страйкова хвиля змусила партійно-державне керівництво піти на переговори в Магдаленці і Круглий стіл з «Солідарністю». Результатом угод стало проведення «напіввільних» виборів 4 червня 1989, на яких перемогу здобула «Солідарність».

Генрик Беднарський балотувався від Бидгоща в сенат Польщі, але зазнав поразки[4].

Професорська діяльність

[ред. | ред. код]

Після поразки на виборах Генрик Беднарський залишив політику і відійшов від суспільного життя. Займався сільською соціологією, опублікував близько сотні науково-публіцистичних статей (в основному про соціально-трудову адаптацію сільських жінок і молоді). Викладав в декількох університетах Варшави, був ректором приватного Університету педагогічних навичок в Риках, деканом Мазовецького гуманітарно-педагогічного інституту в Ловичі[5].

У 2002 Генрик Беднарський заснував і очолив громадську асоціацію «Польща — Україна»[6]. З 2015 є почесним президентом товариства.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bydgoski, Tygodnik. Henryk Bednarski. Zapomniany dygnitarz [HISTORIA]. tygodnikbydgoski.pl (пол.). Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  2. ↑ а б в Wschodni, Dziennik. Jestem u siebie. Dziennik Wschodni (пол.). Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  3. ↑ Osiński, Krzysztof (2016). Wpływ NSZZ "Solidarność" na funkcjonowanie PZPR w województwie bydgoskim (zarys problemu). Pamięć i Sprawiedliwość (пол.). № 27. с. 168—196. ISSN 1427-7476. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 28 квітня 2021.
  4. ↑ Obwieszczenie Państwowej Komisji Wyborczej z dnia 8 czerwca 1989 r. o wynikach głosowania i wynikach wyborów do Senatu Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej przeprowadzonych dnia 4 czerwca 1989 r. (PDF). isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу (PDF) за 12 березня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  5. ↑ WYDZIAŁ PEDAGOGICZNY. web.archive.org. 8 вересня 2012. Архів оригіналу за 8 вересня 2012. Процитовано 28 квітня 2021.
  6. ↑ SPOŁECZNE TOWARZYSTWO POLSKA-UKRAINA | Rejestr.io. rejestr.io. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
  7. ↑ «Wojskowy Przegląd Historyczny», nr 4 (114), październik–grudzień 1985, s. 265.
  8. ↑ Про нагородження громадян іноземних держав з нагоди 13-ї річниці незалежності України № 934/2004 від 19.08.2004. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрик_Беднарський&oldid=41819390