Генріх-Вальтер Бронсарт фон Шеллендорфф

Генріх-Вальтер Бронсарт фон Шеллендорфф
Генріх-Вальтер Бронсарт фон Шеллендорфф
нім. Heinrich-Walter Bronsart von Schellendorff
	Оберст фон Шеллендорфф — крайній ліворуч (Франція, червень 1944).
Народився	21 вересня 1906 ; Нойштреліц, Мекленбург-Передня Померанія, НДР
Помер	12 вересня 1944 (37 років) ; Шато-Сален
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Рід	Bronsart von Schellendorffd
Нагороди
	Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Генріх-Вальтер Вільгельм Ернст Вівігенс Конрад Бронсарт фон Шеллендорфф (нім. Heinrich-Walter Wilhelm Ernst Wiwigens Konrad Bronsart von Schellendorff; 21 вересня 1906, Нойштреліц, Німецька імперія — 22 вересня 1944, Шато-Сален, Франція) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Представник знатного прусського роду спадкових військовиків. Син оберста Генштабу Прусської армії Генріха Діомеда Бронсарта фон Шеллендорффа (1873–1942) і його дружини Адольфіни, уродженої фон Боддін. 1 квітня 1924 року вступив в 6-й кінний полк. З 1 жовтня 1937 року — командир ескадрону свого полку, з 1 вересня 1939 року — кінного ескадрону 179-го розвідувального батальйону. Учасник Польської кампанії. З 11 листопада 1939 року — командир 36-го мотоциклетного батальйону 36-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і Німецько-радянської війни. 10 грудня 1942 року переведений в резерв. З 1 лютого 1943 року — командир 13-го моторизованого полку 5-ї танкової дивізії. З 10 березня 1944 року — ад'ютант, з 10 травня 1944 року — 1-й ад'ютант штабу 8-ї армії. З 4 вересня 1944 року — командир 111-ї танкової бригади. Загинув у бою.

Звання

Фанен-юнкер (1 квітня 1924)
Фанен-юнкер-єфрейтор (1 липня 1925)
Фанен-юнкер-унтерофіцер (1 листопада 1925)
Фенріх (1 вересня 1926)
Оберфенріх (1 серпня 1927)
Лейтенант (1 квітня 1928)
Оберлейтенант (1 лютого 1932)
Ротмістр (1 жовтня 1935)
Майор (1 січня 1941)
Оберстлейтенант (8 квітня 1942)
Оберст (1 серпня 1943)
Генерал-майор (1 вересня 1944; посмертно заднім числом)

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
Залізний хрест
- 2-го класу (11 травня 1940)
- 1-го класу (21 червня 1940)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному (15 травня 1940)
Медаль «За Атлантичний вал» (11 липня 1940)
Німецький хрест в золоті (24 травня 1942)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (18 липня 1942)
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» в сріблі (26 жовтня 1942)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
- лицарський хрест (10 вересня 1943)
- дубове листя (№394; 12 лютого 1944)

Література

Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1993.
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001