Очікує на перевірку

Генріх Вальтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Генріх Вальтер
нім. Heinrich Walter
Народився21 жовтня 1898(1898-10-21)
Одеса, Російська імперія
Помер15 жовтня 1989(1989-10-15) (90 років)
Штутгарт, Німеччина
Місце проживанняНімеччина
Країна ФРН
Діяльністьботанік, викладач університету
Alma materІмператорський Новоросійський університет (1917)[1]
Єнський університет[1]
Тартуський університет
Галузьеколог, геоботанік
ЗакладУніверситет Хоенхайм
ЧленствоЛеопольдина
Відомий завдяки:Автор відомого методу «клімадіаграм»
У шлюбі зErna Walterd
НагородиInternationale Rainer-Medaille (1932)

Генріх Карл Вальтер (нім. Heinrich Karl Walter; 21 жовтня 1898 — 15 жовтня 1989) — німецький (емігрував з Росії у 1918 році) еколог, геоботанік, професор (1939) і директор Ботанічного інституту в Штутгарті. Автор відомого методу «клімадіаграм».

Біографія

[ред. | ред. код]

Вальтер, син лікаря, народився в Одесі[2]. Навчався в Одеському університеті з 1915 по 1917 рік. У 1918 році він переїхав до університету Тарту. У 1919 році він навчався в університеті Єни, разом з Ернстом Шталем і Вільямом Детмером, де він здобув докторський ступінь. У 1920 році він працював у НДІ сільського господарства в Галле, а потім як асистент Людвіга Йоста в Гайдельберзькому університеті[2].

1923-го Вальтер працював лектором в університеті, став ад'юнкт-професором ботаніки в 1927 році. У 1924 році він одружився з дочкою ботаніка Генріха Шенка, Ерною Вальтер, яка також здобула докторський ступінь з ботаніки від університету Гейдельберга (1918) і була науковим співробітником Людвіга Йоста. У наступні роки Вальтер здобув стипендію Рокфеллера (1929—1930) для розвідки пустельних рослин з американським ботаніком Форрестом Шревом в Тусоні, штат Аризона, а також з екологом рослин Джоном Ернестом Вівером в Лінкольні, Небраска. У 1939 році Вальтер став директором Ботанічного інституту Технологічного інституту (нині Університет) у Штутгарті. З 1933 по 1934 рік, а потім з 1937 по 1938, Вальтер їздив Східною і Західною Африкою[2].

У 1941 році він став штатним професором в Державному університеті в Познані. Працював у Києві, де керував Інститутом ботаніки (разом із Юрієм Клеоповим)[3]. Влітку 1942-го приїхав до Криму[4]. Під час німецької окупації (1942) був куратором Нікітського Ботанічного саду та охороняв його від впливу війни. Намагався забезпечити постачання їжі для співробітників, з котрими встиг познайомитися. Обговорював науково-дослідні проекти, встиг прийняти візит короля Румунії Міхая I, за що отримав Орден Михая Хороброго. У той час унікальний гербарій саду було вивезено до Польщі[5][6]. В серпні вирушив на Північний Кавказ. Його спроби організувати там дослідження мали, звичайно, тимчасовий успіх[7].

За матеріалами, зібраними в Криму, видав книгу[8][9]. Метою її було ще до завершення боїв у Криму обробити обширний науковий матеріал, що був у доступній російській літературі, насамперед у публікаціях Ботанічного саду і науково-дослідного інституту в Нікіті, і в стислій формі зробити його доступним німецькому читачеві[10].

У 1945 році він працював на кафедрі ботаніки аграрного університету Штутгарта, де Вальтер і вийшов на пенсію, ставши почесним професором у 1966 році. З 1951 по 1955 він був запрошеним професором ботаніки в університеті Анкари, Туреччині[2]. У 1953—1954 роках здійснив ще одну експедицію до Африки, разом зі своєю дружиною[2], завдяки чому з'явилася робота «нім. Prodromus einer Flora von Südwestafrika». Дослідження проводилися у пустелях Наміб та Калахарі. 1968-го сім'я Вальтерів засновує фундацію Stuttgarter AFW Schimper-Stiftung.

Генріх Вальтер дістав схвальні відгуки через співпрацю з Гельмутом Літом в опублікованій роботі «англ. Climate Chart World Atlas» (1960—1967). Мемуари Вальтера (Сповідь Еколога, англ. Confessions of an Ecologist, 1980) є вражаючим документом часу і водночас інформативним джерелом для історії науки. У заключній главі цієї книги науковець торкається відносин науки і мистецтва і дає висновок щодо основних питань наукової роботи. Науковець був членом, зокрема, Всесвітньої академії мистецтв і наук та Австрійської академії наук.

Генріх Вальтер помер у Штутгарті у 1989 році.

Праці

[ред. | ред. код]
Систематик живої природи
Автор найменувань низки ботанічних таксонів. У ботанічній (бінарній) номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «H.K.Walter».
Персональна сторінка на сайті IPNI

  • Walter H. Bekenntnisse eines Okologen. 2, erganzte Auflage. Gustav Fischer Verlag. Stuttgart. New York, 1981
  • Walter H. Die Vegetation der Erde in ökologischer Betrachtung. Jena: G. Fischer, 1962—1968; Bd 1. Die tropischen und subtropischen Zonen — 1962.; Bd 2. Gemässigten und arktischen Zonen. — 1968.(нім.)
  • Walter H. Vegetation und Klimazonen: Grundriss der globalen Ökologie. 5., überarb. erg. Aufl. — Stuttgart: Ulmer, 1984.(нім.)
  • Walter H., Harnickell E., Mueller-Dombois D. Climate-diagram maps of the individual continents and the ecological climatic regions of the earth: supplement to the Vegetation monographs. — Berlin; N. Y.: Springer-Verlag, 1975.(англ.)
  • Einführung in die allgemeine Pflanzengeographie Deutschlands (1927) (нім.)
  • Die Hydratur der Pflanze und ihre physiologisch-ökologische Bedeutung (1931)) (нім.)
  • Die Vegetation Osteuropas (1942;1943)) (нім.)
  • Das Gesetz der relativen Standortskonstanz; das Wesen der Pflanzengemeinschaften (mit F. Walter, 1953)) (нім.)
  • Grundlagen der Weidewirtschaft in Südwestafrika [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.] (mit O. H. Volk, 1954)) (нім.)
  • Vegetation der Erde. 2 Bände (1962—1973)) (нім.)
  • Das Pampaproblem und seine Lösung (1966)) (нім.)
  • Die Hydratation und die Hydratur des Protoplasmas der Pflanzen (mit K. H. Kreeb, 1970)) (нім.)
  • Walter H. Allgemeine Geobotanik. Eine kurze Einführung. Verlag Eugen Ulmer Stuttgart. (1973, 1979) (нім.)
  • Vegetation Osteuropas, Nord- und Zentralasiens (1974)) (нім.)
  • Ökologie der Erde 4 Bände (mit S.-W. Breckle, 1983—1991)) (нім.)
  • Bekenntnisse eines Ökologen (1989)) (нім.)
  • Vegetationszonen und Klima. EUV, Stuttgart 1979. 6. Aufl. 1990) (нім.)
  • Climate Chart World Atlas in three deliveries with about 8,000 climate stations (about 9000 diagrams). Fischer, Jena from 1960 to 1967.(англ.)
  • Vegetation of the Earth and Ecological Systems of the Geo-biosphere. New York: Springer-Verlag. 1979. ISBN 978-3540137481(англ.)
  • Confessions of an Ecologist. -Experienced in eight decades and on research trips in all continents with conclusions. Fischer, Stuttgart 1980. 6 1989 edition, ISBN 3-437-30605-7 .(англ.)
  • Vegetation and Climates: Plan of global ecology. Ulmer, Stuttgart 1999, ISBN 3-8252-0014-0(англ.)

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б «Тюремная автобиография» Николая Александровича Максимова. Часть 2, The “Prison Autobiography” by Nikolai Alexandrovich Maximov. Part II // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 1. — С. 68–104. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  2. ↑ а б в г д Professor Dr. Heinrich Karl Walter (1898–1989) war ein deutsch-russischer Geobotaniker und Ökologe. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
  3. ↑ * Г. Вальтер та Ю. Клеопов і Г. Махов — забуті сторінки вітчизняної науки. Уклад.: В. А. Вергунов, В. І. Мельник, В. М. Єжова. Ред. В. А. Вергунов, Рец. О. Я. Пилипчук, В. П. Михайлюк, П. П. Панченко; УААН; ДНСХБ; Нікітський ботанічний сад — нац. наук. центр. — Симферополь: Таврида, 2006. — 160 с.: портр. — (Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії; Кн. 13).
  4. ↑ Воспоминания германского директора Никитского Ботанического сада. 1942 г. Перевод Александры Головой, ТНУ. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
  5. ↑ Никитский ботанический сад: К 175-летию основания / Молчанов Е. Ф. , Рубцов Н. И. — К. : Наукова думка, 1986. — 152 с.
  6. ↑ Шарыгин С. А. Как спасли гербарий // Крымская газета. — 1999. — 14 янв.
  7. ↑ Walter, Heinrich (1898–1989), Botaniker, Ökologe. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 21 серпня 2015.
  8. ↑ Прокофьев А. В. Неизвестная книга немецкого ученого о Крыме // Записки Общества геоэкологов. — Симферополь, 2001. — Вып. 5-6. — С. 86-92.
  9. ↑ Walter H. (1981) Bekenntnisse eines Okologen. 2, erganzte Auflage. Gustav Fischer Verlag. Stuttgart. New York. ISBN 3-437-30605-7
  10. ↑ Die Krim. Klima, Vegetation und landwirtschaftliche Erschliessung, etc. With maps and illustrations Taschenbuch — 1943
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_Вальтер&oldid=41604111