Перейти до вмісту

Генріх Кіперт

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Генріх Кіперт
нім. Heinrich Kiepert
Народився31 липня 1818(1818-07-31)
Берлін
Помер21 квітня 1889(1889-04-21) (70 років)
Берлін
ПохованняSt. Jacobi-Kirchhof Id
Країна Королівство Пруссія[1]
Національністьнімець
Діяльністьгеограф, картограф
Alma materУніверситет Фрідріха-Вільгельма[d][1] і Joachimsthalsches Gymnasiumd (1836)[1]
Науковий ступіньDr. phil.d (липень 1843)
ВчителіAugustus Meineked, Karl Gottlob Zumptd, Август Бьок, Карл Ріттер[1], Julius Heinrich Petermannd і Theodor Panofkad
Знання мовлатина, німецька[2][3], турецька, арабська, перська і вірменська
ЗакладУніверситет Фрідріха-Вільгельма[d] і Q114232467?[1]
ЧленствоПрусська академія наук[4][1], Австрійська академія наук, Туринська академія наук[5], Berlin Society for Anthropology, Ethnology, and Prehistoryd і German Society for the Exploration of the Holy Landd
Посадаdivision managerd[1], екстраординарний професор[1], division managerd і професор[1]
РодичіAdolf Kiepertd
Брати, сестриAdolf Kiepertd
ДітиRichard Kiepertd[1]
Автограф
Нагороди

Генріх Кіперт (нім. Heinrich Kiepert; 31 липня 1818(18180731) Берлін — 21 квітня 1889(18890421) Берлін — німецький географ і картограф, член Прусської та Австрійської академій наук.[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

1859 р. науковець став професором географії в університеті Гумбольдта (єдиним після смерті К. Ріттера). У 1863 р. він склав карти на замовлення Теодора Моммзена для його праці «Corpus Inscriptionum Latinarum». У 1864 р. він став директором топографічного відділення Прусського королівського статистичного бюро, де виконав ряд важливих державних замовлень. У 1869 р. Кіперт склав карти для книги Наполеона III про походи Юлія Цезаря. За свою роботу, від французького імператора, вчений отримав запрошення на відкриття Суецького каналу. Тоді ж він здійснив разом з сином Ріхардом подорож по Єгипту, Палестині та Трансйорданії. Потім мандрівник вирушив на Кіпр, Родос і в Малу Азію (Карію). 1869 р. став членом Берлінського товариства антропології, етнології та первісної історії. 1877 р. Кіперт став одним із засновників Німецького палестинського суспільства. У 1878 році у світ вийшла його найвидатніша робота — «Lehrbuch der alten Geographie» («Підручник з давньої географії»). У наступні роки науковець здійснив подорожі в Туреччину[6].

Карти

[ред. | ред. код]

Генріх Кіперт склав атлас стародавньої Греції, атлас античного світу і ряд інших карт, що були видані Прусською академією наук. Розселення українського народу було відображено на його дрібномасштабній «Етнографічній карті Російської імперії». Титул розташовано у верхній частині по центру, легенду — у правому нижньому куті. Видана в Берліні 1862 р. Перевидавалася в Парижі, в Російській імперії тощо. На карті автор виділив один етнос — Russes (русів). До Russes (русів) відніс великорусів, малорусів (українців), білорусів, сибіряків та козаків. Ареал розселення українців проходить значно північніше від сучасного українсько-білоруського кордону. Вся Слобожанщина (майже до Курська), а також рівнинний Крим позначені як райони, що заселені українцями.[6].

Генріх Кіперт упродовж 1860-1865 рр. видав атлас «Hand-Atlas»; друге видання «Hand-Atlas» — 1871—1891 рр.; третє видання — «Kiepert's Grosser Hand-Atlas» — 1892—1900 рр. В атласах поміщена карта «Russland», яка була створена ще в 1856 р. Масштаб мапи 1:8 000 000. Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщена позначені як Ukraine ([[Україна). 1871 р. мапа «Monarchie Österreich-Ungern» в атласі «Hand-Atlas» (карта складена в 1870 р.). Правобережна Наддніпрянщина позначена як Ukraine (Україна). 1871 р. мапа «Europa» (Європа) в атласі «Hand-Atlas» (карта складена в 1866 р.). Центральна Наддніпрянщина, Чернігово-Сіверщина та Слобожанщина позначені як Ukraine (Україна).[6].

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Atlas von Hellas und den hellenischen Kolonien. (Атлас Греції та грецьких колоній)24 Blätter, Berlin 1841—1844
  • Palästina. 3 Bände, Halle 1841
  • Karte von Kleinasien. (Карти Малої Азії)6 Blätter, Berlin 1843—1845
  • Neuer handatlas der Erde. (Новий малий атлас Землі)40 Blätter, Berlin 1857—1860
  • Atlas antiquus. Berlin 1861 (Атлас старожитностей) (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] der 5., neu bearb. u. verm. Aufl. 1869, Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.] der 11. berichtigten Aufl. 1892)
  • Großer Handatlas. (Великий атлас Землі)Berlin 1893—1895
  • Formae orbis antiqui. (Атлас древнього світу)36 Karten, Berlin 1893 ff., fortgesetzt von Richard Kiepert
  • Lehrbuch der alten Geographie(Підручник з давньої географії). Berlin 1878
  • Leitfaden der alten Geographie. (Керівництво з давньої географії). Reimer, Berlin 1879 (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.])
  • Historischer Schul-Atlas zur alten, mittleren und neueren Geschichte. Reimer, Berlin 1879 (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.])
  • Schul-Atlas der Alten Welt. Reimer, Berlin 1883 (Digitalisat [Архівовано 2 січня 2022 у Wayback Machine.])

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 4. — S. 322–323.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-heinrich-kiepert-1377
  5. ↑ www.accademiadellescienze.it
  6. ↑ а б в г Байцар Андрій. Українські етнічні землі на «Етнографічній карті Російської імперії» Генріха Кіперта (1862 р.) [1] [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Байцар Андрій. Українські етнічні землі на «Етнографічній карті Російської імперії» Генріха Кіперта (1862 р.) [2] [Архівовано 24 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  • Joseph Partsch: Heinrich Kiepert. Ein Bild seines Lebens und seiner Arbeit. Leipzig 1901.
  • Helmut Jäger: Zum 175. Geburtstag des Akademiemitgliedes, Altphilologen und Geographen Heinrich Kiepert. In: Mitteilungen der Akademie gemeinnütziger Wissenschaften zu Erfurt. 1993, S. 26-28.
  • Lothar Zögner: Antike Welten neue Regionen. Heinrich Kiepert 1818—1899. Ausstellung Staatsbibliothek zu Berlin, 16. April — 29. Mai 1999, Berlin 1999, ISBN 3-920597-58-3
  • Ulrich Freitag: Heinrich Kiepert's kartographische Leistung. Fachrichtung Kartographie, Institut für Geographische Wissenschaften, Berlin 1999. (= Berliner Manuskripte zur Kartographie)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_Кіперт&oldid=40702811