Генріх Ремлінгер

Генріх Ремлінгер
Генріх Ремлінгер
Народився	19 березня 1882 ; Людвігсбург, Вюртемберзьке королівство, Німецька імперія
Помер	5 січня 1946 (63 роки) ; Ленінград, РРФСР, СРСР ; ·повішення
Діяльність	офіцер
Учасник	Битва на Соммі
Військове звання	Генерал-майор
Діти	Генріх Ремлінгер (оберст)
Нагороди
	; ; ;

Генріх ГоттлобРемлінгер (нім. Heinrich Gottlob Remlinger; 19 березня 1882, Людвігсбург, Німецька імперія — 5 січня 1946, Ленінград, РРФСР) — німецький військовий офіцер, генерал-майор Вермахту, страчений за військові злочини в Радянському Союзі.

Біографія

Ремлінгер був одним із небагатьох генералів Вермахту, чий батько належав до робітничого класу.^[1] У 1902 році вступив до полку уланів, у складі якого старшиною воював у Першій світовій війні. У 1916 році отримав офіцерське звання. Потім він служив у кавалерійських полках, спочатку у Вюртемберзі, а потім у Нойштеттіні.

У Першій світовій війні брав участь з 1914 по 1918 роки, був багаторазово поранений. Воював у битві при Соммі, в боях при Аргонах . Після демобілізації армії залишений в рейхсвері.

15 квітня 1936 року він став комендантом військової в'язниці Торгау, а 10 листопада 1938 року — комендантом тієї ж в'язниці, яка перейшла під безпосереднє управління вермахту.

Як начальник в'язниці, він вважався переконаним націонал-соціалістом і особливо жорстоким і садистським у своїй поведінці по відношенню до в'язнів.^[2]

1 лютого 1943 р. був зарахований в резерв і вже 15 лютого переведений в штат військового коменданта у Франції. У травні 1943 року став польовим командиром, 21 вересня 1943 року був комендантом Пскова, 1944 року — комендантом в Будапешті. Там він був комендантом фортеці під час битви за Будапешт. 12 лютого 1945 року потрапив у радянський полон.

У грудні 1945 року проти нього як військовослужбовця найвищого рангу разом з десятьма іншими офіцерами розпочали показовий Ленінградський судовий процес. 4 січня 1945 року його засудили до страти через повішення. Через день його стратили. Прокуратура також звинуватила офіцерів у причетності до Катинського розстрілу 1940 року, в якому Сталін хотів звинуватити німецький вермахт, але у 1940 році Ремлінгер взагалі не був у цій місцевості. Смертний вирок не стосувався конкретно Катині, а загалом військових злочинів проти населення^[3], але матеріали з Катинського розстрілу були використані під час судового засідання.^[4]

Звання

Дворічний доброволець (2 жовтня 1902)
Єфрейтор (3 вересня 1904)
Унтерофіцер (1 січня 1905)
Сержант (1 березня 1908)
Вахмістр (15 вересня 1911)
- Заступник офіцера (4 лютого 1916)
Лейтенант (1 серпня 191)
Оберлейтенант (1 січня 1921; патент від 6 червня 1916)
Ротмістр (1 квітня 1923)
Майор (1 липня 1933)
Оберстлейтенант (16 березня 1936)
Оберст (1 серпня 1938)
Генерал-майор (1 грудня 1942)

Нагороди

Залізний хрест
- 2-го класу (серпень 1914)
- 1-го класу (грудень 1918)
Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест з мечами
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (2 червня 1941)
- 1-го класу з мечами (11 грудня 1942)
Застібка до Залізного хреста 2-го класу (25 вересня 1943)

Примітки

↑ Reinhard Stumpf: Die Wehrmacht-Elite Rang- und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933—1945. (Militärgeschichtliche Studien), Harald Boldt Verlag, Boppard am Rhein 1982, ISBN 3-7646-1815-9, S. 272.
↑ Ein Gefreiter gegen Hitler: Auf der Suche nach meinem Vater. Hoffmann und Campe. 2012. ISBN 978-3-455-85030-7.
↑ Franz Kadell: Katyn: Das zweifache Trauma der Polen, Langen Mueller Herbig, 2012, S. 111 .
↑ Unter Ausschluss der Öffentlichkeit? Zur Verfolgung der NS-Verbrechen durch die sowjetische Sonderjustiz. Vandenhoeck & Ruprecht. 2012. с. 159—161. ISBN 978-3-647-36921-1.

Посилання

[1] Reinhard Stumpf: Die Wehrmacht-Elite Rang- und Herkunftsstruktur der deutschen Generale und Admirale 1933—1945. (Militärgeschichtliche Studien), Harald Boldt Verlag, Boppard am Rhein 1982, ISBN 3-7646-1815-9, S. 272.

[2] Ein Gefreiter gegen Hitler: Auf der Suche nach meinem Vater. Hoffmann und Campe. 2012. ISBN 978-3-455-85030-7.

[3] Franz Kadell: Katyn: Das zweifache Trauma der Polen, Langen Mueller Herbig, 2012, S. 111 .

[4] Unter Ausschluss der Öffentlichkeit? Zur Verfolgung der NS-Verbrechen durch die sowjetische Sonderjustiz. Vandenhoeck & Ruprecht. 2012. с. 159—161. ISBN 978-3-647-36921-1.

[1]

[2]

[3]

[4]