Генрі Гюнтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґюнтер.
Генрі Гюнтер
англ. Henry Gunther
Народження6 червня 1895(1895-06-06)
Балтимор, Мериленд, США
Смерть11 листопада 1918(1918-11-11)[1][1] (23 роки)
Шомон-деван-Дамвілле
ПохованняMost Holy Redeemer Cemeteryd
Країна США
Званнясержант
Війни / битвиПерша світова війна і Бій за Сен-Мієль
Нагороди
хрест «За видатні заслуги»
CMNS: Генрі Гюнтер у Вікісховищі

Генрі Ніколас Джон Гюнтер (англ. Henry Nicholas John Gunther; 6 червня 1895(18950606), Балтимор, Меріленд, США — 11 листопада 1918, Шомон-деван-Дамвілле, Мез, Франція) — військовослужбовець Армії США. Вважається останнім солдатом, що загинув під час Першої світової війни[2][3][4].

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Генрі Гюнтер народився 6 червня 1895 року в німецько-американській родині в місті Балтимор штату Меріленд[3][4]. Його батьки, Джордж Гюнтер (1869—1919) та Ліна Рот (1866—1938), були нащадками німецьких іммігрантів[3][5]. Дитинство Генрі пройшло в балтиморському нейборгуді Гайлендтаун[en], де проживало багато німецьких іммігрантів[4][6]. Родина Гюнтерів належала до римо-католицької парафії Найсвятішого Серця Ісуса[5]. Згодом Генрі Гюнтер працював бухгалтером та клерком у Національному банку Балтимора[3][6]. 1915 року Генрі долучився до церковного братства Лицарів Колумба[5][7].

Військова служба

[ред. | ред. код]

Оскільки Генрі Гюнтер мав німецьке походження, його не зарахували до лав Армії США одразу після того, як у квітні 1917 року країна вступила в Першу світову війну проти Німеччини на боці Антанти. У вересні 1917 року Гюнтер був зарахований до 313-го піхотного полку 157-ї бригади 79-ї піхотної дивізії. Гюнтер мав військове звання сержанта й відповідав за одяг у своєму підрозділі. До Франції він прибув у липні 1918 року в складі Американських експедиційних сил. Пізніше його понизили в званні із сержанта до рядового, оскільки в листі другові, вилученому американською військовою цензурою, він скаржився на «жахливі умови» на фронті й радив йому уникнути мобілізації[4][6].

Підрозділ Гюнтера, компанія «А», прибув на лінію фронту 12 вересня 1918 року. Як і решта підрозділів, залучених до Мез-Аргоннської операції на Західному фронті, вранці 11 листопада 1918 року 313-й піхотний полк продовжував вести бойові дії[8]. Комп'єнське перемир'я, підписане з Німеччиною того дня о 5 ранку, передбачало повне припинення вогню з 11:00. Загін, у складі якого був Гюнтер, підійшов близько до німецького блокпоста поблизу села Шомон-деван-Дамвілле в департаменті Мез у Лотарингії, на якому були два кулемети. Попри накази свого близького товариша, сержанта Ернеста Павелла, Гюнтер підвівся й пішов до німців, розмахуючи багнетом. Німецькі солдати, що знали про перемир'я, яке мало вступити в силу за хвилину, намагалися відігнати Гюнтера, однак він рухався далі й зробив «постріл-два»[4]. Коли він підійшов ближче, о 10:59, за хвилину до настання перемир'я, його розстріляли короткою кулеметною чергою[9]. Письменник Джеймс Кейн[en], репортер газети «The Sun», згодом поспілкувався з побратимами Гюнтера й написав, що «Гюнтер багато думав про своє нещодавнє пониження у званні й був одержимий якнайкраще показатися перед своїми офіцерами й товаришами»[4].

Наступного дня командувач Американських експедиційних сил генерал Джон Першинг згадував Гюнтера як останнього американця, що загинув у війні[9]. Згодом Гюнтера посмертно підвищили у званні до сержанта й нагородили Хрестом «За видатні заслуги».

1923 року рештки Гюнтера після ексгумації на військовому кладовищі у Франції перевезли до США та перепоховали на кладовищі Most Holy Redeemer Cemetery в Балтиморі[3].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Пам'ятна дошка Генрі Гюнтеру на кладовищі Most Holy Redeemer у Балтиморі, відкрита 11 листопада 2008 року

З нагоди Дня ветеранів 11 листопада 2008 року в Шомон-деван-Дамвілле відкрили меморіальну дошку Гюнтеру неподалік від місця, де він загинув[10]. За два роки, 11 листопада 2010 року, меморіальну дошку відкрили й на кладовищі в Балтиморі, де похований Гюнтер[5].

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Огюстен Требюшон, останній французький солдат, вбитий у Першій світовій війні о 10:45 11 листопада 1918 року
  • Джордж Лоуренс Прайс, останній канадський солдат, вбитий у Першій світовій війні о 10:58 11 листопада 1918 року
  • Джордж Едвін Еллісон, останній британський солдат, вбитий у Першій світовій війні о 9:30 11 листопада 1918 року
  • Марсель Туссен Терфве, останній бельгійський солдат, вбитий у Першій світовій війні о 10:45 11 листопада 1918 року

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  2. ↑ The last soldiers to die in World War I (брит.). 29 жовтня 2008. Процитовано 29 грудня 2023.
  3. ↑ а б в г д The Unknown Soldier - Maryland Life Magazine. web.archive.org. 29 грудня 2010. Архів оригіналу за 29 грудня 2010. Процитовано 29 грудня 2023.
  4. ↑ а б в г д е Henry Gunther | The sad, senseless end of Henry Gunther — Baltimore Sun. web.archive.org. 6 жовтня 2014. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 29 грудня 2023.
  5. ↑ а б в г Dedication of the Memorial to Brother Knight Henry N. Gunther (PDF). Maryland State Council of the Knights of Columbus. 2011. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2014. Процитовано 29 грудня 2023.
  6. ↑ а б в Persico, 2004, p. 134.
  7. ↑ Bauernschub, John P. (2008). The Knights of Columbus: Fifty Years of Columbianism in Maryland. Wildside Press. с. 209. ISBN 9781434474278.
  8. ↑ Persico, 2004, pp. 134-135.
  9. ↑ а б Persico, 2004, p. 351.
  10. ↑ Chaumont-devant-Damvillers. Un drapeau pour Henry Gunther. www.estrepublicain.fr (FR-fr) . Процитовано 29 грудня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрі_Гюнтер&oldid=43399284