Географія релігії

Геогра́фія релі́гії, сакральна географія — галузь релігієзнавства, що вивчає загальну схему поширення релігій, сучасну релігійну карту світу, роль природного фактора у появі й поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово-часові закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем.

Предмет

Предметом дослідження географії релігії є роль природного чинника у процесі формування і поширення релігій, взаємозв'язок етнічності й конфесійності, питання автохтонності (вкоріненості) релігійних утворень у конкретних країнах. Засадничою тезою її досліджень є визнання того, що географічне середовище і релігії пов'язані між собою завдяки етносу, історичний шлях, культурні, психологічні особливості якого значною мірою впливають на особливості його релігійності. Значну увагу вона зосереджує на прогнозуванні динаміки релігійної карти світу.

Історія

Географічні аспекти вивчення релігії є дуже давніми — вони сягають часів давньогрецького історика Геродота. Предмет географії релігії уперше сформулював Імануїл Кант, визначивши його як взаємодію «релігія — зовнішнє середовище». Із погляду Канта, цей розділ релігієзнавства мусить вивчати окремі конфесії, їх існування в конкретних природних, соціально-культурних, етнічних, економічних умовах різних країн; досліджувати вплив певних релігій на етнокультурні процеси в них і зворотну дію зовнішніх умов на релігію в ході її поширення.

Сучасний стан

Сучасна географія релігії прагне дати наявну релігійну карту світу; спрогнозувати перспективи її зміни; розкрити залежність певних релігій від умов конкретних географічних регіонів; передбачити появу там нових релігій. Вона розглядає географічний аспект виникнення і подолання міжконфесійного протиборства, виявляє взаємозв'язок етнічного та конфесійного в релігійній мобільності тощо.

Нині, окрім названих розділів релігієзнавства, розвиваються:

• політологія релігії,
• культурологія релігії,
• етнологія релігії,
• з'являється герменевтичне,
• корпоративне релігієзнавство.

Релігієзнавство — складний, багатопланове утворення, яке постійно розвивається.

Література

• Павлов С. В. та ін. Географія релігій : навч. посіб. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — (Освіта ХХІ століття)
• Філоненко Ю. М. Географія релігій : навч. посіб. — Ніжин : Вид-во НДУ ім. Миколи Гоголя, 2006. — 256 с.
• Шевчук Л. Т. Сакральна географія : навч. посіб. — Л. : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. — 160 с.

• Голіков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії. — К. : Либідь, 1996. — 320 с. — ISBN 5-325-00092-6.
• Ковальчук А. С. Географія релігій в Україні. — Л. : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. — 308 с.
• Соціально-економічна географія України / за ред. О. І. Шаблія. — Л. : Світ, 2000.

• (англ.) Park, Chris. Religion and geography // Routledge Companion to the Study of Religion / Hinnells, J. — Routledge, 2004.

Посилання

• Географія релігій // Українська Релігієзнавча Енциклопедія